Серцем чистим Бог не погордує

З книги Буття читання

Бт. 3,21-4,7

21 Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх. 22 І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!" 23 Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. 24 І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя. 

1 Адам спізнав Єву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: "Я придбала людину з Господньої ласки". 2 Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю. 3 По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. 4 Та й Авель приніс жертву - з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, 5 на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. 6 І сказав Господь до Каїна: "Чого ти розсердився? Чому похмурнів? 7 Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати".

З книги Приповідок читання

Прип. 3, 34-4,22

34 З насмішників Господь сміється, покірним дає ласку. 35 Мудрі беруть у насліддя славу, доля безумних - ганьба. 1 Слухайте, діти, батьківське навчання, і зважайте, щоб розуму набрались, 2 бо я даю вам добру науку; навчання мого не покидайте. 3 Бо й я був сином у мого батька, ніжним та любим в очах моєї неньки. 4 Він учив і говорив до мене: Нехай твоє серце держить мої слова твердо; пильнуй мої накази, то й будеш жити. 5 Набирайсь мудрости, розуму набирайся, не забувай, не відхиляйсь від слів моїх уст. 6 Не покидай її, і вона буде тебе зберігати; люби її, і вона буде тебе охороняти. 7 Початок мудрости: здобувай мудрість! Усім твоїм маєтком здобувай розум. 8 Цінуй її високо, й вона тебе підійме, вона тебе прославить, коли ти її обіймеш; 9 вона тобі на голову вінець слави покладе і пишною короною тебе прикрасить. 10 Слухай, мій сину, і сприймай мої вискази, й років життя твого буде багато. 11 Дороги мудрости тебе навчаю, веду тебе по стежках простих. 12 Коли ходитимеш, крокам твоїм не буде тісно, а побіжиш - не спотикнешся. 13 Держись науки, її не занедбуй; пильнуй її, вона бо життя твоє. 14 Не ходи стежкою безбожних, і не простуй дорогою ледачих. 15 Ухиляйсь від неї, не ходи нею, зверни із неї та й далі йди. 16 Вони бо й не заснуть, як зла не вчинять; | і сон їх покидає, як не підставлять комусь ногу; 17 вони бо їдять хліб злочинства | і п'ють вино насильства. 18 Дорога ж праведних, як світло зірниці, що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний. 19 Путь безбожників неначе темрява теменна; вони не відають, об що спіткнуться. 20 Мій сину! слухай слова мої уважно, нахили вухо до моїх глаголів. 21 Нехай вони не  відходять з-перед очей у тебе, сховай їх в осерді твого серця, 22 вони бо життя тому, хто їх знайде, і здоров'я для всього його тіла.

Серцем чистим Бог не погордує 

Історія Каїна й Авеля має глибоке відображення в нашому житті. Адже, кожен може бути подібним до цих двох братів. Почнемо з того, що обидва зважилися на добру справу – принести жертву Богові… Але далі має значення як ми це робимо, або з яким серцем. Принести Богові жертву – це означає бути вдячним Йому, віддавати належне Творцеві, багоговіти перед ним… Тут маємо добрий намір, але далі має значення, що нами керує: любов, чи власна гординя… 

Бажання робити добру справу – це щось дуже важливе для нашого духовного піднесення. Ісус Христос також вчить нас (ми про це неодноразово читаємо в Євангелії) бути милосердними, так ми уподібнюємося до Бога. Це так само певна жертва Богові. Але, якщо причиною цього милосердного вчинку чи будь-якої іншої справи є наша слава, чи інші власні інтереси, то ми втрачаємо. «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду» (Мт. 6, 1-2). Отже, щоб Бог прийняв наш милосердний вчинок маємо робити це з чистим серцем, чистим наміром та заради Божої слави.

о. Василь Лехман