Скарб прощення: шлях до свободи і світла
До Римлян послання святого апостола Павла читання
1 Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати.
2 Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування.
3 Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене.»
4 Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас Письмо навчає.
5 Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом;
6 щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу.
Скарб прощення: шлях до свободи і світла
Від Матея святого Євангелія читання
1 Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати.
2 Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування.
3 Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене.»
4 Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас Письмо навчає.
5 Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом;
6 щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу.
Скарб прощення: шлях до свободи і світла
Неділя сиропусна також має назву Неділя прощення, тому що на Вечірні у спеціальному чині просимо прощення один в одного, щоб, увійшовши з розкаяним серцем у велику Чотиридесятницю, почати подорож до світлого празника Христового Воскресіння. У цю неділю завжди читаємо уривок Мт 6:14-21 з Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт 5-7). Це коротке Євангеліє дня містить три дуже важливі засадничі заклики Ісуса: потреба прощення (6:14-15), потреба внутрішньої аскези (6:16-18), потреба справжніх пріоритетів у житті (6:19-21.
«Бо де скарб твій, там буде і твоє серце». Цей останній вірш уривку слугує мотивацією для першого вірша, в якому йдеться про необхідність прощати прогрішення інших людей. Очевидно, тут мається на увазі не тільки дрібні провини ближніх супроти нас, але й більші, якими нас кривдять, і ми називаємо їх гріхами. Щоби прощати, необхідно мати мотивацію. Потрібно дивитися на іншу людину так, як Бог дивиться на кожного з нас – як на найдорожчий для Нього скарб. А наскільки ми для Нього дорогі, свідчить уся Історія cпасіння, представлена у Святому Письмі. Це підтверджують і слова св. Павла: «Бог показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рм 5:8). Коли ми ще були грішниками – Його ворогами (тими, які відійшли від Його плану щодо нас і світу та запалили на землі пекельний вогонь своєю сваволею, недовірою та гординею .Ми не вартували нічого доброго, а запродалися Сатані, і тоді Господь нас викупив від нашого суєтного життя, яке ми прийняли від батьків наших, не тлінним золотом чи сріблом, а дорогоцінною Кров’ю Христа, непорочного і чистого Ягняти (пор. 1 Пт 1:18-19).
Це неймовірно, але така Його Любов, тому що Він сам є цілковитою Любов’ю (пор. 1 Йо 4:16), яка не шукає свого (пор. 1 Кор 13:5), але любить вічно (пор. Єр 31:3). Він дивиться на нас без нашарування усього того, що затьмарює наше існування, бачить у нас Свій образ та Свою подобу (пор. Бут 1:26-27), а радше − образ Свого Сина, на який, за словами св. Отців, ми були сотворені (пор. Євр 1:3). Люди, які нас оточують, часто завдають нам страждання (як, зрештою, і ми їм). Іноді кривда цілком несправедлива, і тоді біль ще важчий… У сьогоднішньому Євангелії Ісус пропонує нам звільнення з-під тягарів образ, а для цього потрібно подивитися на іншу особу Його очима. Це нелегко, і кожен з нас це знає. Та як золотий скарб, захований у землі, не втрачає своєї цінності, так і кожна людина, заховавши в собі скарб Божого образу під різними нашаруваннями масок та немочей (які іноді бувають, відверто кажучи, доволі гидкими та відразливими), не перестає бути Божою дитиною та потребує нашого зцілюючого прощення, завдяки якому може швидше стати тим, ким повинна бути, а ми, прощаючи, не тільки не додаємо такого ж нашарування на свою душу, але також стаємо вільнішими та світлішими.
Ісусе, дякую Тобі за прощення усіх моїх гріхів.
о. Василь Козак