Смирення, яке відкриває серце до Божої дії
До римлян послання святого Апостола Павла читання
13 Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,
14 може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.
15 Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.
17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!
22 Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
23 Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
Від Матея святого Євангелія Читання
27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
30 Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
Смирення, яке відкриває серце до Божої дії
Сьогодні ми чуємо продовження вчорашнього слова, яке запрошувало нас проживати життя згідно з правдою про себе: що ми — люблені Отцем, що ми — не самі. Ця правда може стати живою в нас лише тоді, коли ми є смиренними — коли дозволяємо Богові діяти у нашому житті.
А смирення — це не слабкість, а внутрішня готовність відкривати серце на Божу присутність. Цьому смиренню ми навчаємось у контакті з Христом — через молитву, слухання Його слова і участь у Євхаристії.
Прийняти Його ярмо означає бути поруч із Ним, бути з’єднаним у дорозі. Лише так можна нести ярмо життя з легкістю. Лише так можливо жити не для себе, а для іншого — у радості, свободі та вірі.
о. Ігор Секмар