"Ти не сирота"

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 43 зач.; 20, 7-12.

7. В тих днях, однієї суботи, як ми зібралися хліб ламати, Павло, що мав на другий день вибратися в дорогу, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі. 8. Було ж у горниці, де ми зібралися, багато світичів. 9. Один юнак, на ім'я Євтих, сів на вікні, і коли Павло довго говорив, на нього напав глибокий сон, і він, отяжілий сном, упав додолу з третього поверху, і його підняли мертвим. 10. Павло зійшов додолу, припав до нього, обняв його і мовив:

– Не тривожтесь, його душа в ньому.

11. Потім зійшов нагору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і тоді пустився у дорогу. 12. Хлопця ж привели живого і втішались вельми.

Від Івана святого Євангелія читáння.

10. Сказав Господь своїм учням: Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте. 12. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. 13. І все, що будете просити в моє ім'я, зроблю, щоб Отець прославився у Сині. 14. Зроблю все, чого б ви не просили в моє ім'я.

15. Якщо ви мене любите, зберігайте мої заповіді. 16. Я проситиму Отця, і він дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17. Духа істини, якого світ не може прийняти, бо його не бачить і не знає. Ви ж його знаєте, бо він пробуває з вами і у вас буде. 18. Я не лишу вас сиротами, я до вас прийду. 19. Ще трохи, і світ мене не буде бачити більше. Ви ж мене будете бачити, бо я живу і ви будете жити. 20. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, і я у вас. 21. Хто має мої заповіді й береже їх, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець любитиме, і я його любитиму, і об'явлюся йому.

Від Івана святого Євангелія читáння.

10. Сказав Господь своїм учням: Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте. 12. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. 13. І все, що будете просити в моє ім'я, зроблю, щоб Отець прославився у Сині. 14. Зроблю все, чого б ви не просили в моє ім'я.

15. Якщо ви мене любите, зберігайте мої заповіді. 16. Я проситиму Отця, і він дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17. Духа істини, якого світ не може прийняти, бо його не бачить і не знає. Ви ж його знаєте, бо він пробуває з вами і у вас буде. 18. Я не лишу вас сиротами, я до вас прийду. 19. Ще трохи, і світ мене не буде бачити більше. Ви ж мене будете бачити, бо я живу і ви будете жити. 20. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, і я у вас. 21. Хто має мої заповіді й береже їх, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець любитиме, і я його любитиму, і об'явлюся йому.

"Ти не сирота"

Уривок з Євангелія говорить нам про момент, коли Ісус готує своїх учнів до того, що Він залишить їх. Але замість страху й відчаю Він дарує їм (і нам!) неймовірну надію:

«Я не лишу вас сиротами. Я до вас прийду…»

Учні могли б почуватися покинутими. Як часто почуваємося ми?

Світ змінюється, проблеми накопичуються, здається, що Бога немає поруч. Але саме в такі моменти Ісус нагадує:

“Я з вами. У вас. Я в Отці, ви в мені, і я у вас.”

Це не просто слова — це глибока істина. Ісус — не десь далеко. Він — у серці того, хто Його любить і береже Його заповіді. І коли ми живемо цим словом, Дух Святий — Утішитель — діє в нас.

Ми не самі. Нас не залишено без підтримки, без напрямку, без сили.

Ісус обіцяє: “Все, чого попросите в моє ім’я — зроблю.” Але ця обіцянка має умову:

"Якщо любите мене — зберігайте мої заповіді."

Любов до Бога — не лише емоція. Це вірність, довіра, послух. Коли ми вибираємо жити за Божим Словом — Бог діє через нас. Навіть робить “більші діла”, як каже Ісус.

Приклад:

Молода вчителька Катерина працювала у важкій школі, де учні мали складні долі. Вона часто відчувала безсилля. Але щодня, перед уроками, вона молилась:

“Господи, я не можу змінити цих дітей сама. Але якщо Ти зі мною — тоді я можу нести світло.”

З роками вона побачила плоди. Учні, які раніше зневажали навчання, почали слухати, відкриватись. Не тому, що вона була особливою — а тому, що через неї діяв Бог. Вона любила — і не була сама. Бо Дух Утішитель діяв через її віру.

МОЛИТВА:

Господи Ісусе, Ти сказав: «Я не залишу вас сиротами».

Дай мені пам’ятати, що Ти завжди поруч — навіть коли темно, навіть коли важко.

Допоможи мені любити Тебе не лише словами, а ділами.

Навчи мене зберігати Твої заповіді, щоб через мене діяв Твій Дух.

Зміцни мою віру — і зроби мене Твоїм свідком у цьому світі.

Амінь.

Хто любить мене – той буде любити моє творіння!

 о. Олександр Манзич