Ді. 48 зач.; 25, 13-19.
13. В тих днях цар Аґриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. 14. А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла:
– Є тут, – сказав він, – один чоловік, якого Фелікс лишив в'язнем. 15. На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики і старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. 16. Я відповів їм, що римляни не мають звичаю кого видавати, поки обвинувачений не матиме обвинувачів перед собою і змоги боронитися від обвинувачення. 17. Отож вони прийшли сюди зо мною, і я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище, велів привести того чоловіка. 18. Обвинувачі, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його в тому, в чому я підозрівав зло. 19. Вони з ним мали якісь суперечки про їхні забобони та про якогось померлого Ісуса, а Павло казав, що він живе.
Від Івана святого Євангелія читáння.
Йо. 55 зач. 16, 23-33.
23. Сказав Господь своїм учням: Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в моє ім'я, він дасть вам. 24. Досі ви нічого не просили в моє ім'я. Просіте – і одержите, щоб радість ваша була повна.
25. Я говорив вам це у притчах. Надходить година, коли більш не буду говорити до вас у притчах, але одверто звіщу вам про Отця. 26. Того дня проситимете в моє ім'я, і не кажу, що буду за вас Отця благати: 27. сам бо Отець вас любить, бо ви маєте любов до мене і віру, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов у світ, і знову світ лишаю й вертаюсь до Отця
29. Кажуть до нього учні:
– Ось тепер ти говориш одверто і не кажеш ніякої притчі. 30. І тепер ми знаємо, що ти всевідучий, і не потребуєш, щоб хто тебе питав; тому ми віруємо, що ти від Бога вийшов.
31. Відповів їм Ісус:
32. – Віруєте тепер? Ось надходить година, і тепер вона, коли ви розсієтеся кожен у свій бік і мене лишите самого. Та я не сам, бо зо мною Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали мир у мені. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я переміг світ.
"ТИ ВІРИШ? ТОДІ НЕ БІЙСЯ!"
Друзі, сьогодні я хочу поділитися з вами словами Ісуса, які звучали перед Його стражданнями — але саме вони несуть нам надію й силу.
Ісус каже:
«Чого б ви не просили в Отця в Моє ім’я, Він дасть вам… Просіте – і одержите, щоб радість ваша була повна.»
Важко уявити собі, що в часи війни, коли все навколо страх і біль, можна просити й отримувати щось більше — мир у душі, силу жити, віру в перемогу добра.
Я хочу розповісти вам про одну людину з нашого села.
Це Марія. Вона втратила сина на фронті. У неї було велике горе, і спочатку здавалося, що вона більше не зможе жити. Але Марія почала щодня молитися Ісусу і просити Його сили. Вона сказала мені:
"Коли я молюся, у моєму серці з’являється мир. Я відчуваю, що син живе в небі, а я ще маю завдання жити і допомагати іншим." Завдяки цій вірі Марія почала підтримувати інших матерів, які теж втратили рідних, і тепер вони разом несуть світло надії.
Ісус попереджає: у світі буде страждання, і ми це відчуваємо щодня. Але Він дає нам надію, кажучи:
«Та бадьоріться! Я переміг світ.»
Ця перемога — це не просто слова, це сила, яка допомагає нам жити, коли здається, що все втрачено. Якщо ти віриш — ти не один, твоя молитва почута, і ти отримаєш силу продовжувати.
МОЛИТВА:
Господи Ісусе, Ти — наш захист і світло в темряві.
Навчи мене довіряти Тобі навіть тоді, коли важко і страшно.
Даруй мені мир і надію, щоб я міг нести Твою любов іншим.
Підтримай усіх, хто сьогодні страждає і втратив надію.
Амінь.
«Віра — це не обіцянка легкого життя, а гарантія, що навіть у найтемніші часи Бог з нами і перемога належить тим, хто не здається.»
о. Олександр Манзич