Він знає, чого нам бракує

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 113 зач.; 14, 6-9.

6. Браття, хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові. 7. Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе; 8. бо коли живемо, для Господа живемо і коли вмираємо, для Господа вмираємо. Отож чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. 9. На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 64 зач. 15, 32-39.

32. В той час покликав Ісус своїх учнів і сказав їм:

– Жаль мені цих людей, бо ось уже три дні, як вони зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь в дорозі. 33. Кажуть до нього учні:

– Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?

34. Ісус спитав їх:

– Скільки у вас хлібів?

– Сім, – кажуть, – і кілька риб.

35. Тоді він велів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, розламав і став давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.

39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна, і прибув у сторони Магдали.

Він знає, чого нам бракує

Ісус бачить голод народу — не тільки тілесний, але й духовний. І хоч учні кажуть, що не мають чим нагодувати — Христос бере те, що є, і множить.

Так само й у нашому житті: ми не завжди маємо багато, але коли віддаємо те мале, що є — час, увагу, слово, любов — Господь це перемінює. І наситить не лише інших, але й нас самих.

о. Віктор Бурлака