“Я І ОТЕЦЬ – ОДНО”

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 37 зач.; 15, 35-41.

35. В тих днях Павло й Варнава лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє.

36. По кількох днях Павло промовив до Варнави:

– Вернімось, відвідаймо братів у кожному місті, де ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як проживають.

37. Варнава хотів узяти з собою і Івана, прозваного Марком. 38. Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, що відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними до праці. 39. І виникла гостра суперечка, так що вони розстались. Варнава взяв зі собою Марка й відплив до Кипру. 40. Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті. 41. І проходив він через Сирію та Кілікію, і укріпляв Церкви.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 38 зач. 10, 27-38.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

27. Вівці мої голосу мого слухаються, і я їх знаю: вони йдуть слідом за мною, 28. і я даю їм життя вічне; не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. 29. Отець мій, який мені дав їх, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! 30. Я і Отець – одно.

31. Юдеї знов сягнули по каміння, щоб каменувати його. 32. Ісус до них мовив:

– Багато добрих діл я показав вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте мене?

33. Юдеї відповіли йому:

– За добре діло ми тебе не каменуємо, а за богохульство! За те, що, бувши людиною, ти робиш з себе Бога!

34. Озвався до них Ісус:

– Хіба не написано в законі вашім: я сказав: ви – боги? 35. Коли, отже, закон зве богами тих, до яких було слово Боже, а Писання не може бути порушеним, 36. як до того, кого Отець освятив і послав у світ, ви говорите: ти богохулиш; бо я сказав, що я – Син Божий? 37. Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! 38. Коли ж роблю, і ви не хочете мені вірити, ділам вірте, щоб ви пізнали й увірували, що Отець у мені і я в Отці.

“Я І ОТЕЦЬ – ОДНО”

Брати і сестри,
у цьому уривку Ісус знову говорить про Себе ясно і однозначно. Він не просто учитель, не просто пророк. Він — єдиний Син Божий, рівний з Отцем, і це викликає обурення юдеїв. “Ти — в моїй руці. Я тебе знаю. І ніхто тебе не забере.”Можуть бути бурі, гріхи, навіть падіння. Але якщо ми слухаємо Його голос, Він ніколи нас не покине. Юдеї не зрозуміли: як людина може бути Богом? Але це не просто “людина, яка піднялась до Бога”. Це Бог, Який зійшов до людини, щоб врятувати нас. Ісус не просить “віри наосліп”. Він каже: дивіться, що Я роблю. Зцілення, милосердя, прощення, відновлення. Ці діла — відбиток Бога. Бо тільки Бог може так любити.

Пан Іван, старший чоловік із села, завжди ходив до церкви — але не вірував по-справжньому. Він казав: “Може, Ісус і добрий, але хіба це Бог?”
Одного дня його син потрапив у важку аварію. Лікарі не давали шансів. Тоді Іван вперше став на коліна і промовив: “Господи, якщо Ти — дійсно Син Божий, зроби щось. Я віддаю його в Твої руки.” Син вижив. Але найголовніше — Іван увірував. Бо, як сам сказав: “Я не знаю, як це сталося. Але я знаю: я в Його руках. І вже не боюся.”

Христос — не просто добрий Учитель. Він — Син Божий, рівний з Отцем. Він тримає нас у Своїй руці — в безпеці, навіть у тривогах.

 Якщо не розумієш — подивись на Його діла, на любов, що змінює життя.

МОЛИТВА: “Тримай мене в Своїй руці”

Господи Ісусе Христе,
Ти — мій Пастир і мій Бог.
Ти знаєш мене краще, ніж я сам себе.
Дай мені чути Твій голос серед галасу цього світу.
Дай мені довіритися Тобі,
навіть коли розум не розуміє,
коли серце сумнівається,
коли віра слабне.

Ти сказав: “Ніхто не вирве їх з рук моїх”.
Тримай мене, Господи.
Тримай моїх близьких, мою родину, Церкву.
Віднови мою віру, щоб я пізнав,
що Ти — Син Божий,
і що в Тобі — моє життя вічне.

Амінь.

О. Олександр Манзич