Щоб усі були одно!   Еклезіологічний вимір Божественної Літургії

Щоб усі були одно! Еклезіологічний вимір Божественної Літургії

о. Назар Винницький

о. Назар Винницький - lic. Theo

Тра 18, 2024

Щоб усі були одно! Це всім відомий вислів. У часі війни, який проживає наша країна, нам особливо сильно хочеться об’єднання, воно стало символом шляху до перемоги. Але будь-яке об’єднання мусить мати якісь спільні корені, чи то у питаннях Церкви, чи національності, чи будь-яких інших. А як ми відреагуємо, коли дізнаємось, що є щось, яке може об’єднати абсолютно різних людей, і за статусом, і за політичними чи національними вподобаннями, різних за віком і навіть різних за віросповіданням?

Церква – євхаристійний організм , в якому всі повинні діяти згідно з покликанням, а саме: спасіння через єдність усіх. Великою проблемою сучасного християнства є індивідуалістичне сприйняття Церкви, не вбачаючи себе частиною цього величного організму. Через Тайну покаяння прощення отримую не лише я, а й уся Церква, так само й освячення через моє Причастя отримує вся Церква.

Такою об’єднуючою силою є Божественна Літургія. Сам термін «літургія» в перекладі означає «спільна справа» і є служінням, в якому людина приходить служити Богові, а Бог дає себе людині у Пресвятій Євхаристії — служить людині. Спільна справа, а не справа однієї людини. 

Як цей розламаний хліб був розсіяний над горами і зібраний в єдине, так нехай буде зібрана і Церква Твоя від країв землі в Царство Твоє, бо Твоя слава і сила через Ісуса Христа навіки. 

Зміст Євхаристійної відправи від самих початків існування Церкви несе у собі еклезіологічний  характер, який має об’єднати всіх через Ісуса Христа. «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт 18,20). Христос наголошує на множині: не там Він присутній, де людині добре наодинці побути у храмі, як часто буває, а де присутня спільнота. 

Синонімічно сприймаємо Літургію та вислів «Трапеза Господня». Спробуємо уявити собі якісь наші важливі бенкети, чи то День народження, чи Різдв’яну вечерю, весілля, чи святкування Дня омріяної зараз Перемоги у війні. За столом — різноманіття страв, а також зібрані найближчі та найрідніші гості, люди, які є для нас важливими. На такі бенкети ніколи не запрошуємо когось чужого або неприємного. Тим паче не запросимо людину, яка вчинила нам кривду. На Божественній Літургії ми також присутні на бенкеті, який приготував для нас Христос. Також є стіл (престол для відправи) і  їжа (Тіло і Кров Господні під виглядом хліба і вина). 

Уже під час першої частини Богослуження стає зрозумілим,  як Літургія об’єднує нас. Під час проскомидії священик бере просфору, з якої виймає агнця , ставлячи його на дискосі, який під час анафори  стає Тілом Христовим. Потім священик розрізає його на  стільки менших частин, скільки є причасників на Службі Божій. Тобто ми причащаємось від єдиного хліба, який реально був єдиним цілим, разом з іншими людьми у храмі, з нашими приятелями, а також із тими, які, можливо, є нам неприємними.

Весь текст Літургії також написаний у множині, і більше того, згадуючи вже відому нам формулу «закон віри – закон молитви», знаходимо те, що справді Літургія є інструментом Церкви, який об’єднує всіх. 

Молитви антифонів кажуть нам: «Повноту Церкви Твоєї охорони», «…Обіцяв вволити прохання двох або трьох».

«Возлюбім один одного, щоб однодумно визнавати» —важливі слова, які чуємо кожної Літургії, тут знаходимо два важливі аспекти для прийняття Євхаристії: абсолютна любов і абсолютна єдність. Важливо є розуміти, що обидва аспекти мають тотожну важливість. Це заклик не тільки полюбити одне одного, а й стати однодумцями.

У Літургії святого Василія Великого взагалі знаходимо неймовірно точні слова для передання цієї ідеї: «А нас усіх, що від одного хліба і чаші причащаємося, з’єднай одного з одним на причастя єдиного Духа Святого». 

У самому слові «Причастя» закладений глибокий еклезіологічний (об’єднуючий) зміст. Адже бути причасним вже означає з’єднатися у спільності молитви, віри, надії та любові.

У цій статті ми коротко розглянули лише кілька вибраних цитат із літургійних текстів. Проте, вже очевидним є висновок, що особиста присутність на Богослуженні є не простою формальністю, а робить присутнього частиною великої спільноти Христових апостолів.

Поділитись
Категорія