Скажіть мені, отче духовний?
п. Віктор Богів - UILic
Тра 18, 2024
Так сталося, що мій син зустрічається з моєю похресницею. Чи не буде якоїсь перешкоди, якщо вони захочуть одружитися в церкві, бо ж наші сім’ї, так би мовити, породичалися, духовно споріднені?
Східне католицьке право містить поміж іншими розриваючу перешкоду, яка постає через духовне споріднення. Щоправда, воно постає тільки між хресним батьком (чи матір’ю) і похресницею (чи відповідно похресником) та між хресними батьками і батьками похресника чи похресниці. Тому в даному випадку між сином хресної матері і її похресницею не постає жодної перешкоди для укладення подружжя в церкві. Подібно немає жодної перешкоди для одруження двох хресних батьків між собою, бо хресні батьки духовно родичаються не між собою, а з похресником (похресницею) та батьками похресника (похресниці), яким вони стають «кумами», а не один одному. Так само нема перешкоди для одруження дітей хресних батьків між собою чи з батьками похресника (ці).
Духовний зв'язок відмічений в східному Кодексі, через специфічні відносини, які поставали між хресними і похресниками. Історично, особливо в ранішній Церкві, якщо особа, яка виразила бажання охреститися, походила з сім’ї нехрещених, то тим більше мала мати «духовного провідника» — хресного, який би піклувався про її духовну підготовку і за подальше духовне життя. Такий зв'язок у певній мірі, зокрема в сфері духовній, релігійній, ставав більшим за кровні родичівські узи. Якщо ж батьки були християнами, то хресні доповнювали в духовній площині сім’ю похресника (ці). Тому духовне споріднення становило перешкоду до одруження між даними особами.
Щоправда, в наш час це часто-густо стало певною формальністю, бажанням породичатися, «покумуватися». Тому варто підкреслити, що коли хтось погодився прийняти на себе функцію хресного батька чи матері (а їхню згоду вимагає канон 685, §1, п.5 ККСЦ, подібно як канон 686 §2 ККСЦ передбачає передхресну зустріч кандидатів на хресних батьків із священиком, який повинен перевірити відповідність кандидатів (згідно всіх умов канону 685 ККСЦ) і роз’яснити їм сутність їхньої функції), то повинен відповідально ставитися до свого завдання (кан. 684 §2). В сьогоднішньому часі, коли зазвичай хрестяться діти незадовго після народження, хресні батьки представляють, «заступають» волю самої дитини, яка ще несвідома своїх рішень. А оскільки батьки дитини зазвичай охрещені, то хресні повинні старатися про її християнське виховання разом із батьками, на яких у першу чергу лежить відповідальність про виховання дітей, в тому числі — і релігійне.
З іншого боку, хоч Кодекс приписує, що той, хто має прийняти хрещення, повинен мати бодай одного хресного. Наявність чи відсутність хресних батьків не є елементом дійсності Тайни Хрещення, яке може бути правосильно уділене і без таких, у присутності тільки свідка хрещення — для більшої певності уділення цієї ключової Тайни, яка належить до Тайн, які не уділяються повторно, якщо були правосильно уділені. Кодексом передбачається бодай один хресний батько, не мусить бути пара, чи тим більше багато пар (як подекуди «заведено») і не приписується стать, а радше вимагається духовний стан кандидата на хресного згідно канону 685 ККСЦ.
У Кодексі Латинської Церкви 1983 року немає більше цієї розриваючої перешкоди для укладення подружжя. Східний Кодекс зберігає духовне споріднення (в вищенаведених рамках) як розриваючу перешкоду, та диспензувати від неї може місцевий ієрарх, якщо, звичайно, в той же час не йдеться про якусь іншу перешкоду (як, наприклад, близьку кровну спорідненість та інше).