Прихід остаточний і постійний
Папа зазначив, що на цьому найдавнішому етапі заклик мав
«есхатологічний характер», тобто виражав «палке очікування славного
Господнього повернення». І це очікування остаточного приходу ніколи не згасало в Церкві, але воно не залишилося єдиним, до нього додалося очікування постійного приходу
в поточній ситуації паломництва Церкви. «Відбулася зміна, чи, радше,
розвиток, наповнений змістом, заклику “Прийди!”, що лунає з уст Церкви.
Він звернений не лише до Христа, але й до самого ж Святого Духа! Той,
Хто кличе, тепер є також Тим, Кого кличуть», – зауважив Наступник
святого Петра, вказуючи на те, що закликом «Прийди!» починаються майже
всі гімни і молитви Церкви, звернені до Святого Духа. І це, за його
словами, правильно, бо після Воскресіння Святий Дух є «справжнім другим
“я” Христа», Тим, Хто робить Його присутнім і діяльним у Церкві.
Джерело надії
«Святий Дух – це завжди текуче джерело християнської надії», – вів
далі Святіший Отець, додаючи, що якщо ми називаємо Церкву човном, то
Святий Дух – це вітрило, яке штовхає її вперед, прямуючи морем історії.
«Надія – це не порожнє слово, не розпливчасте бажання, що все буде
добре. Ні, надія – це впевненість, бо вона ґрунтується на Божій вірності
своїм обітницям. Саме тому вона називається богословською чеснотою:
тому що вона вливається Богом і має Бога за свого гаранта. Це не пасивна
чеснота, яка просто чекає, коли щось станеться. Це надзвичайно активна
чеснота, яка допомагає цьому статися», – наголосив Папа, звертаючи також
увагу на те, що християнин не може вдовольнятися лише тим, що «мати
надію», він повинен «випромінювати надію, бути свідком надії». «Це
найпрекрасніший дар, – додав він, – який Церква може зробити всьому
людству, насамперед, у ті моменти, коли здається, що все навколо
спонукує згорнути вітрила».
Не слова, а любов
Підсумовуючи, Святіший Отець навів слова святого Петра, який повчав
перших християн: «Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові
дати відповідь кожному, хто у вас вимагає звіту про вашу надію»,
заохочуючи чинити це «зі скромністю та пошаною». «Саме так, тому що не
стільки сила аргументів переконає людей, скільки любов, яку ми зможемо в
них вкласти. Це перша і найефективніша форма євангелізації. І вона
відкрита для всіх!», – сказав Наступник святого Петра, побажавши, щоб
Святий Дух допомагав нам «збагатитися надією».