Зустрічаючись у неділю з паломниками,
Папа Франциск коментував притчу Ісуса, Який порівнює Боже царство із
проростанням насіння, яке землероб кидає в землю, а далі воно проростає
невидимо для ока. Святіший Отець зазначив, що й ми покликані наслідувати
Бога, Який щедро дає нам свою благодать і терпеливо очікує, коли ми
принесемо плід.
Проповідуючи Боже Царство, Ісус у Євангеліях часто використовує образ
насіння, зосереджуючись при цьому на різних аспектах. Перед
проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 16 червня 2024 р.,
Папа Франциск коментував євангельську розповідь, у якій Ісус, зокрема,
каже: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;
і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але
як, – він не знає». Промовляючи опівдні з вікна Апостольського палацу у
Ватикані до прочан, які зібралися на площі святого Петра, він зазначив,
що цими словами Ісус заохочує нас замислитися над «одним важливим
наставленням», яким є «сповнене довіри очікування».
Посіяне зерно потребує догляду й терпеливості
Святіший Отець зауважив, що яким щедрим не був би засів, і якою добре
приготованою не була би земля, «рослини не проростають відразу:
потрібен час». Тому важливо, щоби після сівби землероб умів терпеливо
очікувати, щоб у належний час зерна розкрилися, проросли, виросли й
дозріли, аж до «щедрих жнив». «Під землею вже відбувається диво,
відбувається величезний розвиток, але він непомітний, потрібна
терпеливість, а тим часом потрібно і далі доглядати ґрунт, поливати і
тримати в чистоті, незважаючи на те, що над землею начебто нічого не
відбувається», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що схоже
відбувається з Божим царством: «Господь засіває у нас зерна Свого слова й
благодаті», а далі терпеливо очікує, не припиняючи піклуватися про нас,
даючи нам час, «аж доки насіння розкриється, проросте, розвинеться, аж
до принесення плодів добрих діл».
Покликані сіяти і принести плід
За словами Папи, Господь Бог чинить це не лише тому, що хоче, щоб
ніщо з Його поля не пропало, а прийшло до зрілості, але також для того,
щоб і нам дати приклад. Він «вчить нас з довірою сіяти Євангеліє там, де
перебуваємо», а далі «чекати, коли посіяне зерно проросте й принесе
плід у нас і в наших ближніх», не знеохочуючись і не перестаючи
підтримувати одні одних. «Також і там, де, незважаючи на наші зусилля,
здається, що не бачимо негайних результатів. Справді, часто також і
серед нас, поза тим, що є на поверхні, вже відбувається чудо, й у свій
час воно принесе щедрі плоди», – сказав Святіший Отець, побажавши, щоб
«Діва Марія, Яка прийняла і проростила в Собі зерно Слова, допомагала
нам бути щедрими та сповненими довір’я сіячами Євангелія».