Кардинал Велькі до українців: погляд на преображену Божу Матір несе світло у випробуваннях

Як повідомлялося, до України з візитом солідарності прибула делегація з Кельну на чолі з кардиналом Райнером Марією Велькі. Пропонуємо повний текст проповіді німецького архієпископа під час Святої Меси з нагоди Урочистості Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у київській катедрі св. Олександра.

Про це повідомляє Пресслужба Римсько-католицької церкви в Україні.

Дорогі сестри, дорогі брати,

Сьогодні ми піднімаємо свій погляд на Марію, на кінець її життя, на її звершення. Її внебовзяття є завершенням, але не в тому сенсі, що її життя тепер закінчилося. Навпаки, вона підноситься до небесної повноти, яка не знає кінця. Це сповнення визрівало протягом днів її земного життя. А ми всі знаємо, що її життя не було легким.

Згадаймо цю таїнственну вагітність та Благовіщення, коли архангел Гавриїл сповістив про те, що вона, молода жінка, зачне дитину, Сина Божого, через дію Святого Духа. Згадаймо лише важкі обставини народження її дитини перед брамою Вифлеєму. Для неї і дитини, яку вона носила під серцем, не було місця в домі. Вона змушена народжувати дитину надворі, у стайні, серед бідних, відкинутих людей. А вже через кілька днів після пологів вона мусить тікати до Єгипту з дитям і святим Йосифом, його опікуном.

Ці події нагадують мені вас тут в Україні. Скільки страждань і скрути доводиться переживати вам, вашим родинам, усій вашій країні та Церкві внаслідок цієї несправедливої агресивної війни, яку всупереч міжнародному праву веде Росія проти вашої Батьківщини. Це повномасштабне вторгнення триває вже майже 2,5 роки. Скільки страждань, скільки руйнувань, скільки смертей, скільки ран і травм, скільки несправедливості ця війна вже принесла вам і вашій Батьківщині. Немає жодної сім’ї, яка б не переживала цього. Тому сьогодні ви, напевно, будете асоціювати себе набагато менше зі святом Успіння (Внебовзяття) Марії з його радісним, пасхальним характером. Скоріше, у своїх стражданнях і бідах сьогодні ви, напевно, будете шукати захисту та пристановища в Страждальної Матері-Богородиці. На це натякав старець Симеон, коли пророкував Пресвятій Богородиці: «Меч прошиє Твою душу» (пор. Лк 2, 35).

Цей час настав під хрестом. Коли серце Ісуса було пробите, вона також була вражена у саме серця. Скільки з вас, можливо, відчували те ж саме по відношенню до власної дитини, чоловіка або дружини, дорогого родича або друга, коли дізналися про смерть або важке поранення, спричинене цією смертоносною війною? Марія, «Mater dolorosa», «Страждальна Мати», «Compatiens», Співстраждальна Мати, яка співстраждає разом зі своїм Сином, яка зустрічає його на Хресній дорозі, яка терпить під його хрестом і плаче за ним після того, як зніме його з хреста, також має співчутливе серце до вас і до всього вашого народу. Вона страждає зі своїм Сином – а сьогодні з усіма вами. Вона не залишає свого Сина в годину найглибших страждань і принижень. Вона також не залишає вас і ваш народ сьогодні в цій жорстокій ситуації війни. Марія – одна з нас!

Темрява хреста і страждання, досвід, коли ми так мало відчуваємо присутність Бога, безумовно, можуть стати викликом для нашої віри. Бог часто здається таким далеким від нашого життя. Ми так мало відчуваємо Його і Його Велич. Цей внутрішній виклик може повільно і непомітно підготувати підґрунтя для того, щоб людина впала у відчай перед обличчям зовнішніх викликів. Навіть у годину темряви і хреста Марія зберігає вірність своєму Синові. Її вірність у вірі опирається на вірність любові. Любов не дає зневіритись. Вона не знає жодних застережень. Вона дає серцю силу і відвагу не впадати у відчай навіть у важкі часи. Як і її Син, Богородиця єднається з усіма людьми у їхніх стражданнях, особливо з вами, тут, в Україні. Саме тому сьогодні, в день її свята, ми можемо прийти до неї з усіма нашими стражданнями і бідами, з усіма нашими страхами.

Ми можемо вірити, що Пресвята Богородиця є поруч з нами. Ми можемо завжди шукати в Неї розуміння і співчуття. Ми повинні усвідомлювати, що Вона розуміє нас у нашому болю без зайвих слів. Ми можемо відчути в ній розраду, яка не потребує багато слів, але здатна надати сенс цим стражданням. Її життя, життя Пресвятої Богородиці, не оминули страждання і хрест. Але Бог дав їй сили стояти під хрестом і розділяти страждання свого Сина.

Але хрест, дорогі сестри і брати, це не остання річ. Бог перетворив біль Богородиці на радість і возніс її з Христом у свою славу. Бо як Страждальна Мати, вона бере участь у воскресінні свого Сина. Ось чому і ми можемо знайти розраду і надію, дивлячись на неї, Страждальну Матір, в цю годину наших страждань, щоб і ми – як Марія – могли одного разу стати учасниками воскресіння її Сина. Адже преображена Божа Матір – це знак життя, а отже, і надії. Бо в Марії Бог показує нам, наскільки високою є Його думка про нас, чого ми для Нього варті і що Він бажає нам зробити. Він не знищує нас, але довершує, так само, як довершив Марію. Він не кидає нас у безодню смерті, але підносить до свого життя, як підніс Марію до себе.

Сьогоднішнім святом Церква протиставляє правду про людину омані та неправді людській. Неправда про людину проявляється в цій нелюдській, жорстокій війні, яка суперечить міжнародному праву, яку веде непередбачуваний деспот, що всіма силами пригнічує свободу і суверенітет Вашого народу. Ця практикована неправда, ця брехня про людину знайшла своє вираження, серед іншого, у воєнних злочинах і звірствах цієї війни.

Наше сьогоднішнє свято стоїть на противагу цьому. Бо правда про людину є іншою. Подібно до Бога, ми також повинні думати про кожну людину, дивлячись на кожну людину як на таку, якою вона є перед Богом: як образ Божий. У цьому відношенні Бог сяє в кожній людині. Отже, в кожній людині ми маємо справу з Богом і його Сином Ісусом Христом. «Усе, що ви зробили одному з моїх братів і сестер найменших – ви Мені зробили» (Мт 25, 40). Тому ми повинні ставитися до кожної людини з пошаною, яка їй належить як до образу Божого. І чим більше люди будуть жити цією правдою, тим менше неправди про людину зможе поширюватися у світі. Чим більше цією правдою живе людина, тим слабшими і безглуздішими стають у нашому світі всі войовничі конфлікти з усією їхньою зброєю. Тому погляньмо сьогодні на преображену Божу Матір, великий знак на небі, який Бог дав нам як знак життя і надії. Звідти світло падає на всіх нас, роблячи наше життя світлим навіть серед найбільших випробувань. І ніяка сила в цьому світі не може погасити це світло. Амінь.