Успенський храм с. Білки

В Успенському храмі с. Білки на основі декрету (Breve) Лева ХІІІ Папи Римського від 2 липня 1888 р. Б. є відпустовим єпархіальним місцем. Відпуст у Білках нічим не відрізняється від відпусту у Мукачеві, або, скажімо, у Марії-Повчі. Старожили, що памʼятають ще довоєнні часи, розповідають, що на Петра і Павла у Білки постійно приїздив владика. Кажуть, що коли у 1928 році сюди приїхав єпископ Петро Гебей на храмове свято, там зібралося біля 8 тис. віруючих.

    Традиції відновилися. Приїздить владика і в останні роки, щоб своїм владичним благословенням надати всім, хто, звичайно, за цим прийшов, повний відпуст.
    Перша згадка про Білки належить до 1338 р., а назва походить від однойменної річки.  Очевидно, кілька століть тому в Білках було багато римо-католиків і вони мали свій храм, що занепав у час Реформації. Чисельною мала бути і руська громада, оскільки до Білок належали два монастиpi: «Archimandria Sanctae Crucis de Bilke», що стояв на горі Городище між селами Імстичево і Луково, та «Archimandria Beata Virgo Mariae de Komorod» на так званому Телячому цвинтарі, а ще давніше це місце звалося Комариним полем. У 1692 р. згадують дві церкви.

    У 1748 р. в селі були дві дерев'яні церкви: верхня – Вознесіння Господнього, нижня – Пресвятої Богородиці. Філії були в селах Осій та Дубрівка. У 1797 р. була лише одна дерев'яна церква, а також дерев'яна фара, вкрита соломою. Наприкінці Х ст. на тих місцях, де колись були дерев'яні церкви, стояли дві каплиці: верхня присвячена Вознесінню Господньому, нижня - Успінню Пресвятої Богородиці. Теперішня церква - це велика мурована базиліка з бароковою вежею над входом, зміцненою двома контрфорсами. Табличка на фасаді повідомляє, що церкву споруджено з 1797 до 1822 р. за священника В. Романця та куратора С. Андрашка. Відомо, що інтер'єр розмалював знаний художник Фердинанд Видра, а куратор Михайло Копинець твердить, що на стелі є дата «1865» і підпис художника Іоана Вайріха, який працював з Ф. Видрою в селах Горбок та Мала Розтока. Образ у північно-східній частині має напис: «В память Михайла Уйгелья бывшего Пароха Білецьго, єго Позоставшейся Вдовицы Гжи Юліанны Алмашневой иждивеніємь». У липні 1939 р. навколо церковного подвір'я вимуровано огорожу. У 1948 р. церкву закрили, 9 січня 1953 р. зняли з реєстрації діючих храмів і планували знести, але споруду вдалося перетворити на музей атеїзму і таким чином врятувати. Церкву повернуто греко-католикам у 1989 р. Громаду очолив подвижник віри, світла і мудра людина о. Павло Мадяр, ЧСВВ. Після ліквідації Греко-католицької церкви в 1949 р. багато священників продовжували свою діяльність підпільно. Серед них був і парох села Білки Петро Орос. Уночі 28 червня 1953 р. його застрелив міліціонер, коли він ішов сповідати хворого. Останки мученика виявили аж у 1992 р. і перенесли їх у муровану каплицю біля церкви. Інший білківський священник, Іван Попович був у концтаборі з 1946 до 1953 р.
У 1772 році, коли Мукачівську єпархію канонічно визнали самостійною, більше всього за священика Теодора Чийпеша
(1773-? рр.) або священика Валковського Андрія (1773-1775 рр.), у селі почала вестися метрика на рутенській мові. Це в значній мірі може означати, що дві існуючі на той час громади обʼєдналися в одну Церковну греко-католицьку громаду.
У 1773 році почали вестися розмови про будівництво нового великого храму у Білках, котрий міг би умістити всіх прихожан
Згідно Ухвали Марії-Терезії від 1775 р. та завдяки великим старанням і наполегливості єпископа А. Бачинського, всі храми та парафіяльні споруди мали будуватися виключно мурованими.

Ці плани були благородними, їх підтримала і світська влада. у 1797 році при священикові Барань Петрові (1795-1802 рр.) і 1500 вірниках розпочалося будівництво цієї вишуканої форми добротної архітектурної споруди. Будівництво велося до 1822 року. У 1823 р. на Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня, церкву було освячено за єпископа Олексія Повія та священика Теодора Чопея (1821-1831 рр.). 3 того часу храм має своїм престольним храмовим святом Успіння Пресвятої Богородиці. Про це також говорить правий крайній образ «Успіння Пресвятої Богородиці» нижнього ряду іконостасу. У новозбудованому Святоуспенському храмі на згадку про те, що у селі були колись дві парафії, відповідно і дві церкви зі своїми престолами, поставлено також два побічні престоли. 3 лівого боку стоїть престол Воздвиження Чесного Животворящого Хреста, а із правого - Вознесіння Господнього.  Провести художні роботи у храмі взявся знатний єпархіальний художник Фердинанд Видра. Задля роботи він навіть переїхав жити у Білки, де у 1879 році скінчилося його земне життя. Ця людина перенесла на стіни білківського храму ідею та прийоми італійського пізнього бароко з декоративним колоритом, що відображає монументальний живопис Італії XVIII ст. Усе це разом узяте говорить про те, що художник Ф. Видра не дарма студіював у Відні, а потім у Римі, осягаючи таємниці художнього мистецтва та живопису. Допомагав йому виконувати художні роботи австрійський художник Ян Вейріх. Напевно, вони були учнями одного вчителя, або однодумцями, закоханими у свою справу. Розпис стін - пізнє бароко - зберігся у первозданному вигляді майже тільки у нашому Святоуспенському греко-католицькому храмі. Ф.Видра також виконував художні роботи у церквах Заріччя, Новоселиці, Н. Давидкова, Розтоки, частково В. Копані. Він є також автором іконостасу та ряду настінних малюнків у кафедральному храмі м. Ужгорода. Іконостас у Святоуспенському храмі м. Мукачева - також його робота.
Художні роботи в нашому храмі та різьблення іконостасу були завершені у 1865 році, про що свідчить підпис автора та дата. Цей шедевр сакрального мистецтва є візитною карткою громади греко-католиків та всіх жителів села, бо ж у будівництві та оформленні храму брала участь більшість населення, незалежно від приналежності до конфесії, як діти Божі.