Прощення – серце Ювілею
о. Роман Поп - ThDr
Бер 03, 2025
Кожен ювілей у житті людини, а особливо Ювілейний рік у Церкві, – це нагода для переосмислення свого життя, для особистого і спільнотного оновлення. Передумовою ж такого оновлення є ПРОЩЕННЯ.
У Нагірній проповіді, яку часто називають «моральним кодексом» Нового Завіту, Ісус проголошує: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (Лк. 6,36). Цей заклик розкриває істину: прощення – це не лише людський акт, а насамперед відповідь на акт милосердя самого Бога (пор. Veritatis splendor, 71-74). Щоб виконати цей заклик, необхідно спершу прийняти милосердя Бога Отця. Лише досвід Божої любові та милосердя стає джерелом істинного прощення ближньому.
«…ЯК І ОТЕЦЬ ВАШ МИЛОСЕРДНИЙ»
МИЛОСЕРДЯ БОГА – це не лише «відпущення» боргів чи прощення дрібних провин. Це акт Божої благодаті, рівний чуду створення. Гріх ранить людину настільки глибоко, що її відновлення вимагає такої ж сили, як і акт творіння. Гріх – це відкидання Божої любові та милосердя, але Боже милосердя повертає грішника до життя (пор. ККЦ, 1847-1849).
Дійсністю, де особливим чином людина може цього досвідчити, є таїнство Покаяння. Сповідь є місцем зустрічі з Богом, який милосердно знімає тягар провин і повертає людину до чистоти серця (пор. ККЦ, 1468).
«БУДЬТЕ МИЛОСЕРДНІ…»
Прощення від Бога – це безцінний дар; втім дар, який зобов’язує і накладає відповідальність. МИЛОСЕРДЯ БОГА кличе ділитися ним з іншими. У молитві «Отче наш» ми просимо: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт 6,12). Свята Мати-Церква навчає, що умовою отримання БОЖОГО ПРОЩЕННЯ є моя готовність прощати ближньому (пор. ККЦ, 2838-2845).
ПРОЩЕННЯ – це не слабкість, а сила, що звільняє серце від тягаря образ, егоїзму й гніву. Це акт любові, який наближає людину до Бога, бо в прощенні людини відображається ЙОГО МИЛОСЕРДЯ. Як навчає Папа Франциск, «ми покликані жити милосердям, оскільки нам першим було уділено милосердя» (Misericordiae vultus, 9). Ювілейний рік – це час, коли широко відкриті двері Божого милосердя. Людина запрошена до ПРИМИРЕННЯ З БОГОМ – у таїнстві Покаяння, З БЛИЖНІМ – через діалог, а також ІЗ СОБОЮ – через прийняття Божої любові.
ПРОЩЕННЯ ЯК ДОРОГА ДО МИРУ
Прощення вимагає смирення й мужності. Часто це означає визнати свої помилки чи зробити перший крок назустріч тому, хто образив. Проте ПЛОДИ ПРОЩЕННЯ завжди перевищують людські зусилля: воно приносить мир, зцілення і радість, що сягає далеко за межі людських можливостей. II Ватиканський Собор проголошує: «Ті, що приступають до таїнства покаяння, отримують від Божого милосердя прощення зневаги, заподіяної Богові, і водночас удостоюються поєднання з Церквою» (Lumen gentium, 11). Ця єдність є основою для спільного будування миру. Прощення – це дорога, яка приносить мир і зцілення. Істинний мир можливий лише через істину й справедливість, які починаються в серці кожної людини (пор. ККЦ, 2302-2306).
Не біймося відкрити свої серця Божому милосердю. Нехай цей Ювілейний рік стане часом благодаті, оновлення та миру, які торкнуться кожного з нас і поширяться на сім’ї, спільноти, нашу Батьківщину та всю Церкву.
Господи, навчи нас прощати так, як Ти прощаєш нас!