Рік відновлення надії
о. Павло Фіцай - Доктор Патристичного Богословʼя
Бер 10, 2025
Відомий польський єзуїт, професор Вацлав Гринєвич, у своїй книзі «Надія не зрадить» пише дуже важливі слова, особливо для нашого суспільства: що надією треба ділитися, як хлібом. Направду багато людей в Україні втратило надію у багатьох сенсах. Через війну багато втратило своїх близьких, багато поранених і тих, які були змушені тікати з прифронтових міст, буквально втративши все. У відповідь на цю людську трагедію Церква покликана Господом зціляти ці рани і відновлювати надію у тих, хто її втратив: «Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того» (Лк. 9, 11).
Відновлення надії дає можливість бачити християнину Бога у своєму щоденному житті. Часто, переживаючи важкі моменти життя, є спокуса, що Бог тебе залишив у твоїх труднощах. Якраз надія допомагає нам відчувати присутність Божу тоді, коли є дуже страшно. Ми часто надіємося на свої сили, мудрість, багатство, сильних віку цього, а не на Бога, що воскрешає мертвих.
Один відомий викладач теології в семінарії США, Том Ніл, описував стан свого друга, який через свої страждання втратив надію. Він казав, що майбутнє повністю зникло: «Все стало темно. Мене нічого не чекало. Все здавалося позбавленим сенсу. Я не пам’ятав нічого хорошого в минулому, тільки жаль і невдачі. Я не бачив нічого хорошого в теперішньому, і не мав на що сподіватися в майбутньому. Без компаса. Без центру. Коли все закінчилося і я вийшов із темряви, все виглядало інакше. Те, що я раніше вважав найважливішим, тепер здавалося периферійним, а те, що я вважав периферійним, тепер здавалося найважливішим. Гроші та успіх у роботі відпали на край, а стосунки та Бог виявилися в центрі. Лише коли ви втратите весь свій реквізит, ви побачите, що має значення те, що залишилося». А, з іншої сторони, ті, хто постраждав від темряви, мають унікальну силу бути місіонерами надії для тих, хто живе в темряві, бо у них є ця надія, ця впевненість, що їх життя має сенс.
Ми як Церква маємо давати сьогодні нашим людям надію: «Не переживай! Май надію! Поширюй цю надію в майбутнє! Знай, що Бог, який зійшов померти на хресті, щоб спасти всіх нас, піклується про всіх своїх овець, особливо про тих, які заблукали, які страждають, які відчуваються самотніми і покинутими! Бог є з нами!».