Чи можна укладати шлюб з умовою?

п. Віктор Богів - UILic

Тра 25, 2024

Чи можна висувати якісь умови перед укладанням шлюбу, чи юридично укладати якісь угоди (передшлюбний контракт), які будуть регулювати відносини між сторонами у шлюбі? 

Звичайно кожна особа укладаючи шлюб має свої сподівання, планує сама, чи разом з нареченим чи нареченою своє сімейне майбутнє. Але якщо говорити про укладання шлюбу з умовою, яка становить причину укладання шлюбу чи впливає на його цілісність, то такий шлюб укладається неправосильно з канонічної точки зору. Так кан. 826 ККСЦ стверджує, що не можна правосильно укладати подружжя з умовою. 

Говорячи про даний аспект при укладанні шлюбу, слід зауважити різницю між поглядами на шлюб церковного та цивільного права. Дуже спрощеними словами, цивільне законодавство передбачає право сторін укласти подружжя і його розірвати, і, не дивлячись на те, що захищає певні інтереси сторін та майнові питання (спільно набуте майно, ведення спільного господарства, обов’язки щодо підтримки іншої сторони чи дітей, чи навіть захищає сторони в ситуаціях фактичного співжиття та т. п.), все ж таки передбачає різні юридичні інструменти, які можуть впливати на відношення між сторонами в шлюбі, за умови що вони були правильно і своєчасно застосовані, укладені. 

Тут також слід зауважити, що канонічне право (кан. 780 ККСЦ)  визнає в шлюбі компетенцію і цивільної влади, правда стосовно чисто цивільних наслідків його укладення (як, наприклад, процедура державної реєстрації шлюбу, обов’язки щодо третіх осіб, що постали з попереднього цивільного шлюбу (в цьому випадку необхідний додатковий дозвіл ієрарха перед вінчанням), чи процедура усиновлення і т.п.) (див. також кан. 789, 812 ККСЦ). Але щодо сутності подружжя, то канонічне право має чітко визначені приписи. І в даній ситуації насамперед слід зазначити, що ключовим елементом подружжя є подружня згода, яка має бути свідомою, вільною і безумовною. 

Кан. 776 ККСЦ визначає, що в подружньому союзі чоловік і жінка за невідкличною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя, а кан. 817 ККСЦ визначає, що  подружня згода – це акт волі, на підставі якого чоловік і жінка через нерозривний союз взаємно себе віддають і приймають одне одного для утворення подружжя. Подружня згода  є волею особи на укладення подружжя з іншою особою. При укладанні шлюбу з умовою подружня згода в певній мірі симулюється, така подружня згода є дефектованою, несправжньою, бо є згода на шлюб за умови виконання попередньої домовленості. У таких випадках виглядає, що шлюб створюється не для повного єднання двох осіб у нерозривному союзі і взаємній спільності усього життя, а задля задоволення передбачуваної умови, і в такому шлюбі не має повного взаємного віддання і приймання одне одного, а є якісь відносини, що регулюються попередніми домовленостями. 

Окрім цього, як відомо, головними прикметами церковного подружжя є єдність і нерозривність (кан. 776 ККСЦ). Сам факт укладення будь-якого передшлюбного контракту, угоди, домовленості чи висування умови, по своїй натурі передбачають, бодай теоретично, можливе розлучення, що суперечить природі шлюбного союзу (саме слово союз, а не контракт, вживає східний католицький кодекс канонів, щоб уникнути помилкового трактування; східна традиція та каноніча норматива трактує подружжя не стільки як якийсь юридичний акт, а трактує подружжя як союз в його більше релігійному вимірі, як релігійний акт (якому не можна класти умови), який має юридичні ефекти. Згідно східної доктрини крім двох сторін, які виявляють свою подружню згоду, у подружжі сам Бог, який є творцем подружнього союзу і наділяє його своїми законами (див. кан. 776 ККСЦ), стає ніби «третьою» стороною). Шлюбний союз - це не юридична угода чи контракт (хоч латинський кодекс часто ще вживає цей термін та не в подібному значенні), а це воля двох сторін об’єднатися в шлюбі щоб взаємно давати і приймати одне одного, створити «одне тіло». 

Більше того, згідно того ж кан. 776 ККСЦ, головними цілями подружжя, разом з народженням і вихованням дітей, є добро супругів (обох, у всіх аспектах), яке не може обмежуватися якимось умовами, і тут вартує згадати ще й кан. 777 ККСЦ, який передбачає що на підставі подружжя між супругами виникають рівні права й обов’язки в тому, що стосується спільності подружнього життя. Окрім цього не слід забувати, що правосильне подружжя між двома хрещеними є тим самим Святою Тайною (кан. 776 ККСЦ).

Задля повної картини, слід зауважити, що, захищаючи подружжя, в канонічному праві укладений шлюб вважається правосильним допоки не буде доведено його неправосильність (кан. 779 ККСЦ). Тому, перед укладенням шлюбу є передшлюбна підготовка та перевірка, яку проводить священник. У випадку ж передшлюбного контракту така умова, така вада подружньої згоди, присутні з самого початку – на момент укладення подружжя, тому священник, свідомий подібної ситуації, не може благословити таке подружжя, бо кодекс зобов’язує його всіма відповідними засобами запобігати укладенню незаконного чи неправосильного подружжя (кан. 785 ККСЦ). Якщо ж такий шлюб буде таки укладений, він буде неправосильним, щоправда його неправосильність потрібно буде довести в церковному трибуналі.

Таким чином, укладаючи шлюб з умовою (оформленою юридично чи ні) сторони відкидають саму сутність інституту шлюбу. Вони не створюють сім’ю, а створюють якісь умовні відносини між собою, окреслені контрактом, виконання чи дотримання яких стоїть вище від цілісності сім’ї, сімейних цінностей, не говорячи вже про моральну сторону ситуації. Тому шлюб з умовою, як наприклад з передшлюбним контрактом, з канонічної точки зору укладається неправосильно.