Пастирське вітальне слово Владики Теодора до Дня Незалежності України

Дорогі Брати і Сестри у Христі! Дорога Україно!

У День Незалежності ми знову дякуємо Богові за дар свободи нашої Батьківщини, яка  є дивом Божої любові  з її людьми, піснями, полями, горами, з її болями і перемогами.

Цього року ми відзначаємо 34-ту річницю відновлення Незалежності. Але, як ніколи раніше, розуміємо, що Незалежність це не тільки державне свято, здобуте історичними подіями, а щоденний вибір, праця, боротьба і жертва. Вона оплачується життям тих, хто стоїть на фронті, хто боронить рідну землю, хто терпить втрати, хто молиться зі сльозами.

Сьогодні ми з  тривогою спостерігаємо на переговори, які ведуться за участю великих держав, що претендують вирішувати нашу долю. Для багатьох це нагадує драматичні сторінки історії, коли за столами перемовин часто говорили про народи без самих народів.

 Але ми, українці, добре знаємо, що жодна конференція чи угода не може підмінити голосу нашого народу та права на свободу, даного нам від Бога. Тому влучно і по пророчому наш поет Василь Симоненко писав такими рядками: 

«Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю —

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!».

Ми переживаємо час, коли свобода не є абстрактним словом, а кровоточить у ранах нашого народу. Та попри страждання, в наших душах не згасає світло віри та надії. Особливо цього року, який є Ювілейним роком Надії, ми ревно уповаємо на Бога, адже знаємо, що правда і любов сильніші за зло та ненависть.

У цей святковий день прошу Господа, щоб жоден із нас не залишився  байдужим, а щоденно працею і молитвою здобував Незалежність нашої Держави.

Підношу мої  молитви за Україну, за її синів і дочок, за матерів, які чекають своїх дітей, за воїнів, що тримають небо над нами. 

Зі сумом у молитві згадую наших полеглих воїнів і мирних мешканців, чиї життя обірвала війна. Болем відгукується у серці й недавня трагедія у Мукачеві, коли ворожі ракети зруйнувавши завод, залишили багатьох наших вірних без праці та здоров’я.

Нехай наші храми і домівки наповняться єдиним голосом прохання до Небесного Отця: Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни.

 Нехай Господь благословить наш народ, щоб ми могли передати наступним поколінням Україну вільну, справедливу і вірну своєму духовному корінню.

З молитвою і благословенням,

† Владика Теодор Мацапула

Єпископ Мукачівський