Вірний до кінця: in memoriam о. Василь Хваста

2 листопада 2025 року, після важкої недуги, на 71 році життя та 46 році священства відійшов у вічність отець Василь Хваста, парох парафії Божого Милосердя в місті Ужгороді.

Народився 3 вересня 1955 року у селі Плоске Свалявського району в побожній родині хліборобів. Батьки, Юрій Іванович та Олена Михайлівна (з роду Копосович), виховали шістьох дітей, серед яких троє стали священниками, а двоє — монахинями.

Після закінчення восьми класів Плосківської середньої школи у 1970 році навчався в Свалявському професійно-технічному училищі № 9 за спеціальністю «будівельник». Працював штукатуром в Ужгороді. У 1973–1975 роках проходив військову службу, а 1976 року одружився з Юлією Михайлівною Лазорик. Подружжя виховало трьох синів — Василя, Сергія та Павла. Також отець Василь мав двох внучок та одного внука.

У часи переслідувань Греко-Католицької Церкви, коли не було можливості відкрито здобувати богословську освіту, о. Василь студіював богослов’я під духовним проводом владики Йосифа Головача (1976–1980).

31 серпня 1980 року Божого, у період підпілля, прийняв усі свячення — від читця до ієрея — з рук блаженної пам’яті єпископа Олександра Хіра.

Священиче служіння розпочав на Перечинщині — у селах Свалявка, Тур’я Пасіка, а також у громадах Ужгородського та Верховинського районів. Разом з о. Федором служив у підпіллі в Ужгороді та Верховині Бистрій. Після виходу з підпілля нашої церкви був направлений у Зняцево, а побічно душпастирював у Кінлоді, Андрашівцях, Пацканьові та Бенедиківцях.

17 квітня 2002 року о. Василь заснував парафію Божого Милосердя в Ужгороді, якій віддав багато років ревного служіння. У 2008 році завершив будівництво церкви, а у 2009 році остаточно перейшов служити до Ужгорода, продовжуючи тут своє пастирське покликання.

З 2010 до 2016 року За призначенням світлої памʼяті владики Мілана був синкелом у справах мирян.

У 2011 році за ревне священиче служіння владика Мілан відзначив о. Василя правом носити митри та вживати титул митрофорний протоієрей.

Життя отця Василя Хвасти було сповнене жертовності, глибокої віри та відданості Богові й людям. Він належав до покоління підпільних священників, які зберегли живу віру в темні часи переслідувань. Його служіння стало світлом для багатьох вірних, а його спокійна мудрість і щире серце залишаться у пам’яті всіх, хто мав благодать знати його.

Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведних. Вічная йому пам’ять!