26 січня 2020 року християни латинського обряду відсвяткували Неділю Слова Божого встановлену папою Франциском. У такий спосіб папа запрошує кожну християнську спільноту покласти в центр свого життя Слово Боже: пізнавати його, в нього заглиблюватися і його поширювати.
Мт 4,12-23
12 Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею13 і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі,14 щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая:15 “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє!16 Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, - зійшло їм світло.”17 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”18 А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив:19 “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.”20 І ті негайно кинули сіті й пішли за ним.21 Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав.22 Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі.
«З того часу Ісус почав проповідувати...» (Мт 4,17). В такий спосіб євангелист Матей вводить нас в тайну Ісуса Христа. Він, який є Слово Бога, прийшов промовляти до нас своїми словами і своїм життям. В цю першу неділю Слова Божого, наближаємося до початків його проповідування, до джерела Слова життя. В цьому нам допомагає сьогоднішнє євангеліє (Мт 4,12-23), яке каже нам як, де і кому Ісус почав проповідувати.
1. Як почалося це проповідування? З дуже простої фрази: " Наверніться, бо Царство Небесне близько" (ст.17). Це основа всіх його промов: сказати нам, що Царство Небесне є близько. Що це означає? «Царство Небесне» означає Царство Бога тобто його спосіб царювання, спосіб входити в стосунки із нами. Тобто Ісус каже, що Царство Небесне близько, що Бог поруч. Ось новизна, основне послання: Бог не є далеко, той, хто мешкає на небесах, зійшов на землю, стався людиною. Він усунув бар'єри, анулював відстані. Ми цього не заслужили: він зійшов з власної волі, прийшов нам назустріч. І ця близькість Бога до свого народу – належить йому з самого початку, вже із Старого Завіту. Він так говорив до народу: "подумай: який народ має своїх богів так близько, як я є близько тебе?" (пор Втор 4,7). І ця близькість стала тілом в Ісусі.
Це є звістка радості: Бог прийшов відвідати нас особисто, ставши чоловіком. Він прийняв наш людський стан не з почуття відповідальності, ні, а з любові. З любові він взяв нашу людськість, бо він бере те, що любить, і даром хоче дати нам спасіння, яке ми не можемо отримати самі від себе. Він бажає бути з нами, дарувати нам красу життя, спокій серця, радість бути прощеними і відчувати себе любленими.
Тоді ми розуміємо пряме запрошення Ісуса: «Наверніться», тобто «змініть своє життя». Змініть своє життя, тому що почався новий спосіб існування: скінчився час для себе, почався час з Богом і для Бога, з іншими і для інших, з любов'ю і для любові. Ісус повторює сьогодні і тобі: "Сміливо, я поруч з тобою, звільни місце для мене, і твоє життя зміниться!". Ісус стукає у двері. І для цього Господь дарує тобі своє Слово, щоб ти прийняв його як лист любові, який він написав для тебе, щоб ти відчув, що він поруч з тобою. Його Слово нас втішає і підбадьорює. У той самий час воно провокує навернення, збудоражує нас, звільняє від паралічу егоїзма. Тому що його Слово має силу змінити життя і перевести від темряви до світла. Це є сила його Слова.
2. Якщо зауважити де Ісус розпочав проповідувати, відкриємо, що почав власне з регіонів які тоді вважалися «темними». Перше читання і Євангеліє говорять власне про тих, хто був «в місці і тіні смерті»: мешканці «землі Завулона і землі Нафталі, на Приморському шляху, країни за Йорданом, Галилеї поганської» (Мт 4,15-16; пор І с8,23-9,1). Галилея поганська: регіон, де Ісус почав проповідувати, називався так, тому що був населений різними людьми і був справжньою сукупністю народів, мов і культур. Там був Приморський шлях, що являв собою перехрестя. Там жили рибалки, торговці та іноземці: це точно не було місцем релігійної чистоти вибраного народу. Однак Ісус почав звідти: не з притвору єрусалимського храму, а з протилежного боку країни, з поганської Галилеї, з прикордонного місця. Почав з периферії.
Можемо зрозуміти послання: Слово, що спасає не шукає місця вибрані, стерилізовані, безпечні. Воно приходить у наші труднощі, в нашу темряву. Сьогодні, як і тоді, Бог бажає навідатись у ті місця, де ми Його не чекаємо. Скільки разів ми закриваємо двері, вважаючи за краще приховувати свої сум’яття, свої непрозорість і подвійність. Ми запечатуємо їх всередині нас, коли йдемо до Господа з формальними молитвами, пильнуючи щоб Його істина не похитнула нас всередині. Це є приховане лицемірство. Але Ісус, говорить сьогодні Євангеліє, «ходив по всій Галилеї..., звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі» (ст. 23): обходив всю ту складну і багатогранну місцевість. В той самий спосіб не боїться досліджувати наші серця, наші найсуворіші та найскладніші місця. Він знає, що тільки його прощення зцілює нас, тільки його присутність перетворює нас, тільки його Слово оновлює нас. Для того, хто пройшов Приморський шлях, відкриймо наші найзапутанші дороги – ті, які маємо всередині, і яких ми не хочемо бачити або ж ховаємо -, дозвольмо Його Слову ввійти в нас, яке є «живе й діяльне, … і розрізняє чуття та думки серця» (Єв 4,12).
3. На кінець кому почав Ісус проповідувати? Євангеліє каже: «Йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів... що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей» (Мт 4,18-19). Першими адресатими Христового поклику були рибалки: не персони ретельно відібрані на основі здібностей чи побожні, які постійно молилися в храмі, але звичайні люди, які працювали.
Зауважимо, те що Ісус сказав їм: зроблю вас рибалками людей. Говорить до рибалок і використовує зрозумілу для них мову. Притягує їх на основі їхнього життя: кличе їх там де вони є і якими вони є для того, щоб зробити їх співучасниками своєї місії. «І ті негайно кинули сіті й пішли за ним» (с. 20). Чому негайно? Попросту тому що відчули себе залученими. Не були поспішливими і готовими тому що отримали наказ, але тому що були притягнуті любов’ю. Для того щоб іти за Ісусом не достатньо старань, необхідно слухати кожного дня його заклик. Лише він, який нас знає і любить досконало, може втримати нас в морі життя. Як зробив з тими учнямі які його послухали.
Тому його Слово є необхідним: слухати посеред тисяч кожнодневних слів, те Слово, яке не говорить нам про речі, але про саме життя.
Дорогі браття і сестри, зробімо місце всередині нас для Слова Божого! Читаймо щодня декілька рядків з Біблії. Починаймо з Євангелія: тримаймо його відкритим в наших домівках, носімо його в кишенях і в сумці з нами, читаймо його в наших смартфонах, нехай надихає нас кожного дня. Відкриємо, що Бог є близько нас, що освітлює нашу темряву і що з любовю веде наше життя.
Переклад: студенти колегії Альбероні, Італія