Минає рівно рік, відколи у Римі відбулося паломництво Східних Католицьких Церков з нагоди Ювілейного 2025 року, на яке зібралися тисячі східних католиків з усього світу. Із цієї нагоди публікуємо повний текст звернення Папи Лева XIV, виголошеного під час аудієнції для східних церков 14 травня 2025 року.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, мир вам!
Ваша Еміненціє, Ваші Високоповажності, дорогі священики, богопосвячені, брати та сестри,
Христос воскрес. Воістину воскрес! Вітаю вас словами, які в багатьох регіонах християнського Сходу в цей великодній час не втомлюються повторювати, сповідуючи суть віри та надії. І як приємно бачити вас тут саме з нагоди Ювілею надії, непорушним фундаментом якої є воскресіння Ісуса. Ласкаво просимо до Риму! Я щасливий зустрітися з вами і присвятити віруючим Сходу одну з перших зустрічей мого понтифікату.
Ви дорогоцінні. Дивлячись на вас, я думаю про різноманітність вашого походження, про славну історію та гіркі страждання, яких зазнали або зазнають багато ваших спільнот. І я хотів би наголосити на тому, що про Східні Церкви сказав Папа Франциск: «Це Церкви, які слід любити: вони зберігають унікальні духовні та мудрі традиції і мають багато чого сказати нам про християнське життя, синодальність та літургію; згадаймо древніх отців, Собори, чернецтво: це неоціненні скарби для Церкви» (Промова до учасників Асамблеї ROACO, 27 червня 2024 р.).
Я також хочу процитувати Папу Леона XIII, який першим присвятив окремий документ гідності ваших Церков, що зумовлена насамперед тим, що «діло людського спасіння розпочалося на Сході» (див. Апостольський лист Orientalium dignitas, 30 листопада 1894 р.). Так, ви маєте «унікальну та привілейовану роль, оскільки є первинним середовищем зародження Церкви» (Св. Іван Павло II, Апостольський лист Orientale lumen, 5). Значущим є те, що деякі з ваших Літургій – які ви в ці дні урочисто відправляєте в Римі згідно з різними традиціями – досі використовують мову Господа Ісуса. Але Папа Лев XIII висловив щирий заклик, щоб «законна різноманітність східної літургії та дисципліни […] приносила […] велику славу та користь Церкві» (Апостольський лист Orientalium dignitas). Його тодішня турбота є дуже актуальною, бо в наші дні багато східних братів і сестер, серед яких є й дехто з вас, змушені втікати зі своїх рідних земель через війни та переслідування, нестабільність та бідність, ризикують, прибувши на Захід, втратити не лише батьківщину, а й власну релігійну ідентичність. І так, з плином поколінь, втрачається неоціненна спадщина Східних Церков.
Понад століття тому Лев XIII зауважив, що «збереження східних обрядів є важливішим, ніж вважається», і з цією метою навіть наказав, щоб «будь-який латинський місіонер, світський чи чернечий, який порадами чи допомогою привертає якогось східного до латинського обряду», був «звільнений і виключений зі своєї посади» (ibid.). Приймімо заклик берегти та просувати християнський Схід, особливо в діаспорі; тут, окрім створення, де це можливо та доцільно, східних округів, необхідно підвищувати обізнаність латинян. У цьому сенсі я прошу Дикастерію для Східних Церков, якій дякую за її працю, допомогти мені визначити принципи, норми та настанови, завдяки яким латинські пастирі зможуть конкретно підтримувати східних католиків у діаспорі, зберігати їхні живі традиції та збагачувати своєю специфікою середовище, в якому вони живуть.
Церква потребує вас. Як великий внесок може сьогодні зробити для нас християнський Схід! Як ми потребуємо віднайти сенс таїнства, такого живого у ваших літургіях, які залучають людину в її цілісності, оспівують красу спасіння та викликають подив перед божественною величчю, що огортає людську малість! І як важливо віднайти, навіть у християнському Заході, сенс першості Бога, цінність містичної освіти, невпинного заступництва, покаяння, посту, плачу за власні гріхи та за гріхи всього людства (penthos), що є такими типовими для східної духовності! Тому надзвичайно важливо берегти ваші традиції, не розмиваючи їх, можливо, заради практичності та зручності, щоб вони не були зіпсовані духом споживання та утилітаризму.
Ваші духовності, давні й завжди нові, є ліками. У них драматичне відчуття людської нікчемності зливається з подивом перед Божим милосердям, щоб наша ницість не викликала відчаю, а запрошувала прийняти благодать бути зціленими, обожненими й піднесеними до небесних висот створіннями. Нам потрібно безперестанку славити й дякувати Господу за це. Разом з вами ми можемо молитися словами святого Єфрема Сирійського й сказати Ісусу: «Слава Тобі, що з Твого хреста зробив міст над смертю. […] Слава Тобі, що одягнувся в тіло смертного людини й перетворив його на джерело життя для всіх смертних» (Промова про Господа, 9). Це дар, про який слід просити, – вміти бачити впевненість у Великодніх у кожній життєвій муці та не втрачати духу, пам’ятаючи, як писав інший великий східний отець, що «найбільший гріх – це не вірити в сили Воскресіння» (Святий Ісаак Ніневійський, Sermones ascetici, I,5).
Хто ж, крім вас, може співати слова надії в безодні насильства? Хто, крім вас, хто зблизька знає жахи війни, настільки, що Папа Франциск назвав ваші Церкви «мученицькими» (Промова до ROACO, цит.)? Це правда: від Святої Землі до України, від Лівану до Сирії, від Близького Сходу до Тиграю та Кавказу – скільки насильства! І над усім цим жахом, над вбивствами стількох молодих життів, що мали б викликати обурення, бо в ім’я військового завоювання гинуть люди, виривається заклик: не стільки Папи, скільки Христа, який повторює: «Мир вам!» (Ів 20,19.21.26). І уточнює: «Мир залишаю вам, мир свій даю вам. Не так, як дає світ, я даю вам» (Ів 14,27). Мир Христа – це не могильна тиша після конфлікту, це не результат придушення, а дар, який звернений до людей і відновлює їхнє життя. Молімося за цей мир, який є примиренням, прощенням, мужністю перегорнути сторінку і почати все спочатку.
Щоб цей мир поширився, я докладу всіх зусиль. Святий Престол готовий допомогти ворогам зустрітися і подивитися один одному в очі, щоб народам було повернено надію і гідність, на яку вони заслуговують, – гідність миру. Народи прагнуть миру, і я, відкривши своє серце, кажу лідерам народів: зустріньмося, ведімо діалог, ведімо переговори! Війна ніколи не є неминучою, зброя може і повинна замовкнути, бо вона не вирішує проблем, а лише їх посилює; бо в історію увійде той, хто сіє мир, а не той, хто жне жертви; бо інші – це насамперед не вороги, а люди: не лиходії, яких треба ненавидіти, а люди, з якими треба розмовляти. Уникаймо маніхейських уявлень, типових для насильницьких наративів, які поділяють світ на добрих і злих.
Церква не втомиться повторювати: нехай замовкнуть зброї. І я хотів би подякувати Богові за тих, хто в тиші, в молитві, в жертві ткуть нитки миру; і за християн – східних та латинських –, які, особливо на Близькому Сході, витримують і чинять опір на своїх землях, сильніші за спокусу покинути їх. Християнам слід надати можливість, не лише на словах, залишатися на своїх землях з усіма правами, необхідними для безпечного існування. Прошу вас, докладіть зусиль для цього!
І дякую, дякую вам, дорогі брати і сестри Сходу, звідки походить Ісус, Сонце справедливості, щоб бути «світлом світу» (пор. Мт 5,14). Продовжуйте сяяти вірою, надією та любов’ю, і нічим іншим. Нехай ваші Церкви будуть прикладом, а Пастирі справедливо сприяють єдності, особливо на Синодах єпископів, щоб вони були місцями колегіальності та справжньої співвідповідальності. Нехай дбають про прозорість у управлінні майном, нехай дають свідчення смиренної та повної відданості святому народу Божому, без прив’язаності до почестей, до світської влади та до власного іміджу. Святий Симеон Новий Богослов наводив гарний приклад: «Як хтось, кидаючи порох на полум’я розпаленої печі, гасить його, так само турботи цього життя та будь-яка прив’язаність до дрібних і нікчемних речей знищують тепло серця, запалене на початку» (Практичні та богословські розділи, 63). Славу християнського Сходу сьогодні, як ніколи раніше, потребує свободи від будь-якої мирської залежності та від будь-якої тенденції, що суперечить єдності, щоб бути вірними в євангельському послуху та свідченні.
Я дякую вам за це і від щирого серця благословляю вас, просячи молитися за Церкву та підносити свої потужні молитви-заступництво за моє служіння. Дякую!