25 Чер 2024

ПІДГОТОВКА ДО ХІРОТОНІЇ 10 / 30

Хто принаймні раз побував на Божественній літургії, котру очолює єпископ, архиєпископ, митрополит чи патріарх, той не міг не зауважити відмінности цього богослуження від звичних парохіяльних служб, навіть на великі празники. Літургія починається урочистою зустріччю єпископа, облаченням його в літургійні одежі посеред церкви, благословеннями на різні сторони світу й урочистим входом у святилище, який відбувається не на початку Літургії, як це звичайно роблять священники, а під час співу третього антифону, коли, зазвичай, відбувається обхід з Євангелієм. Навіть сам храм переображається для служіння архиєрейської літургії. На місці звичного для наших церков тетраподу встановлюють особливе підвищення з єпископським сідалищем – амвон.
Єпископ, як предстоятель у літургії є іконою Христа, присутнього у церкві, щоб поєднати вірних у своїй вічній молитві небесному Отцеві. Що стосується особливих літургійних моментів, які дещо вирізняють архієрейську літургію з ряду звичайних недільних чи буденних літургій, варто виокремити кілька моментів.
У сучасній Церкві стає дедалі важче зустріти диякона на богослужінні, якщо це не є богослужінням за участі єпископа. Першою причиною цьому є вкрай мала кількість саме цих представників духовенства у клирі. У той самий час ще важче уявити служіння архієрейське без участі диякона. Це дійство є відгомоном древньої літургії, яку звершував виключно єпископ за участі диякона як прислужника.  
Ще одним помітним моментом є присутність владики на раніше згадуваному амвоні, упродовж літургії Слова (відкремлюємо першу частину літургії, наповнену читаннями св. Письма та піснеспівами, від літургії жертви, що слідує за нею). Єпископ возсідає на приготованому йому місці, уособлюючи собою своїх древніх попередників і їх апостольську спадковість. На відміну від звичного пересування священника по храму упродовж літургії, єпископ робить символічний вхід у Святилище під час Малого Входу, що нагадує нам древній початок літургії із загальним входженням у храм всіх вірних після літургійної процесії зі співами антифонів, що цьому передували.
Що стосується проскомидії (підготовки хліба і вина для євхаристії), зазвичай її священник здійснює перед літургією, а єпископ – під час співу Херувимської пісні, котра починає літургію жертви. У перших богослужіннях древньої Церкви проскомидія мала місце саме тоді, що підкреслюється сучасною архієрейською літургією.
Ще багато променів древньої літургії виграють відблиском на діаманті сучасної Євхаристії. Кожен з них додає богослужінню краси благоговійного трепету і деякої містичності. Уважний учасник помічаючи цю красу щоразу тепло усміхається в душі, бо відчуває себе і нині дотичним до апостольської літургії.