02 Лип 2024

Підготовка до Хіротонії 16 / 30 АРХІЄРЕЙСЬКЕ ВИЗНАННЯ ВІРИ

Контроль над доктриною кандидатів на єпископство є важливою місією Церкви, починаючи від Апостольських часів, оскільки єпископ, як наступник апостолів і носій повноти сану, відповідає за навчання та управління спільнотою своєї єпархії і веде їх до спасіння. Про це вже говорить апостол Павло у своєму першому листі до Тимотея (1 Тим. 3), де наголошує на правдивості і моральності особи єпископа. Однією із трьох важливих функцій єпископа, про які говорить св. Ігнатій Богоносець (+107), є учительський уряд, аби берегти свою паству від неправдивих вчень.

Одна із древніх традицій обрання і висвячення на єпископа була записана св. Іполитом Римським (+236), яка описує, що кандидат має відповідати критеріям доброї поведінки і бути випробуваний у змісті його віри. Отже, протягом першого тисячоліття, період якого був визначальним для християнства через традицію семи Вселенських соборів, сформувалася догматична теологія Церкви. Тому в Х столітті одним із елементів, який входить в обряд єпископських свячень, є чин потрійного віровизнання для кандидата на єпископа перед покладанням на нього рук. Цей чин повністю входить у традицію Церкви щойно з XIV століття.

Перше визнання віри на хіротонії зачитується кандидатом ісповідування Нікейсько-Константинопольського Символу віри. Друге і третє визнання віри пояснює деталі христології (вчення про Христа) та тринітології (вчення про Трійцю). У вченні про Трійцю кандидат пояснює глибину відносин між Особами Трійці, Їх походження та діяльність у світі. Щодо христологічного визнання - пояснює воплочення Христа, Його людську і Божественну природу. Святитель питає детально про віру кандидата у Трійцю та Ісуса Христа. Фактично ці три визнання віри роблять підсумок всіх правд віри перших семи Вселенських соборів, адже є питання також і про пояснення теології почитання ікон. Формування теології Церкви протягом першого тисячоліття відображається у цих трьох визнаннях віри. Також важливим було перевірити у кандидата на єпископа православність його віри, адже існувала велика кількість єретичних поглядів, які намагалися заполонити Церкву.

Однією із найвідоміших христологічних єресей був аріянізм, який заперечував справжність божественності Ісуса Христа, і помилково вважав, що Ісус Христос був створений Отцем, а отже мав початок у часі, і що титул «Син Божий» був наданий Йому заради ввічливости. Іншою єрессю був докетизм, який мав віру в те, що фізичне тіло Ісуса було ілюзією, як і Його розп’яття. Згідно цієї єресі, людям тільки здавалося, що Ісус мав фізичне тіло і фізично помер, але насправді Він був безтілесним, чистим духом, і тому не міг фізично померти, а на хресті Своє страждання імітував. Та багато інших єретичних вчень проти Трійці та Ісуса Христа, різних містично-поганських рухів гностиків, які намагалися увіллятися до Віри Церкви.

Тому для Церкви було дуже важливо перевірити віру у кандидата, адже обов’язком єпископа є зберігання Апостольської Віри і Вчення Церкви перших семи Вселенських соборів. Єпископ оберігає вірних від усіх можливих загроз, передовсім, що стосуються віри, духовного життя і спасіння.