Слово дня

А сьогодні Євангелії від Марка, ми чуємо, як Ісус на запитання чи Він Христос відповідає: " Я Є" - "εγw εἰμι". Ці слова зустрічаються також в старому завіті в палаючому кущі коли Мойсей питає ім'я  Боже, Він відповідає "Я Є". Часто можемо чути де напасино що Ісус Христос Бог. Сьогоднішнє Євангеліє дає нам чітку відповідь, а ти Віруєш?

О. Віктор Бурлака 

Сьогодні Свою повчальну притчу про блудного сина Господь Ісус розповідає для кожного з нас, щоб обнадіяти через можливість покаяння і навернення, що у нашому житті ще не все втрачено. Адже якщо навіть такому невдячному синові, який передчасно забрав спадок батька і розтратив його, живучи розпусно, Господь дарує прощення, то і ми можемо сподіватися на Божу милість. Власне, Христос і розповідає цю історію, щоб наочно показати безмежну любов Небесного Отця до кожного з нас. Звичайно, Бог дає нам вибір, але варто бути відповідальними у своїх діях, бо не все, що ми можемо чинити, буде нам на користь. Коли ми прагнемо свободи, Бог дарує нам її. Коли шукаємо Любові, Господь щедро наповняє нас нею, бо і сам є Любов. Та коли хтось віддається на служіння розпусті, це руйнує і саме тіло, яке покликане стати храмом Святого Духа, і нищить людську душу. Та як би низько ми не падали, маємо пам’ятати одну важливу істину: Господь нас, які завжди маємо в собі Його образ, безмежно любить. І як тільки зажадаємо піднятися з «болота» наших гріховних залежностей, страхів і жалів та зробимо крок у напрямку до Бога, Він, який завжди чекає на нас, сам вийде назустріч, як люблячий Батько, щоб знову прийняти в Своїх обіймах уже воскреслого сина чи дочку, повертаючи нам власну гідність – бути людиною, із образом і подобою свого Отця. Амінь!

О. Давид Шпанюк МСПБ

Улюблені! Коли ненависть засліплює очі, така людина не відає, куди рухатись. Але прощення і любов, з Божого милосердя, дозволяють нам ходити у світлі, адже Сонцем Правди для нас є Христос. Якщо ми піддаємося гріховним пристрастям, то через них біси мають до нас доступ і роблять нас рабами гріха, вводячи у царство темряви. Та якщо ми приймаємо любов Божу, то вона преображає наше життя. Достатньо невеликого вогника віри, щоб розвіяти велику пітьму розпачу і розчарувань. Приймаймо Слово Боже з вірою, адже як Христос звільнив від бісівського поневолення жінку-блудницю, так Він здатний і нас, заблуканих у темряві страхів та пожадливостей, вивести до світла Божої Любові. Молімося, щоб Господня рука розвіяла темряву над нашим народом, щоб ми з радістю зустрічали жаданий світанок нового дня, осяяного Божою присутністю!

О. Давид Шпанюк МСПБ 

Життя кожної людини має багато своїх клопотів і турбот, а ще воно наповнене усілякими гріхами. Гріх краде від нас радість життя у Бозі, а також позбавляє вічного життя, приготованого для нас люблячим Батьком. Та милосердний Господь дарує нам радість спасіння через таїнство Покаяння. Отримати ж дар прощення може тільки той, хто щиро визнає перед Богом свою гріховність і уповає на Божу милість. Не виправдовуймо самі себе власною гординею, адже Христос, як «примирення за наші гріхи», зробив це за нас на хресті. Ми лиш маємо з вірою і вдячністю це прийняти. Отже, чуваймо в молитві, щоб коли «запіє півень» і з’явиться «пан дому», ми не проспали цю найважливішу зустріч усього нашого життя, щоб нам, приспаним гріхами, не розминутись із нашим Спасителем.

о. Давид Шпанюк МСПБ

Улюблені у Христі! Христа розпинали ті, серцями якими заволодів лукавий. Але яким є наше життя? Хіба гріховні пристрасті, які виходять із нашого серця, не стають катами Христовими?! Та любов і довготерпеливість Господа дарує нам шанс на спасіння. Лиш пам’ятаймо Слово Боже, що день Господній «прийде, як злодій»: не знаємо коли. Але якщо ми залишимось вірними Богові, то цей день Божого приходу не окраде нас зненацька, а, згідно Божої обітниці, перемінить нас до нового життя. Лиш будьмо чуйними до голосу нашого Господа, щоб ми могли впізнати Його присутність при дверях наших сердець і впустити Його у власне життя, щоб удостоїтись увійти до Царства Божого ще тут, на землі.

о. Давид Шпанюк, МСПБ

Господь у Своїй безмежній Любові до людини попереджає нас про спокуси цього світу, які можуть похитнути навіть тих, хто є вірний Богові. Голоси неправдивих месій та лжепророків і досі лунають звідусіль, намагаючись переконати нас, що через ворожбитство, передбачення і магію вони володіють якоюсь силою. Та нам, і так уже возлюбленим нашим Отцем, не варто слухатися таких голосів. Не варто захоплюватися тими, хто з очима, повними перелюбу, «розкоші дня за щастя вважають», бо обіцяючи волю, вони самі є рабами гріховних пристрастей, джерелами безводними. І коли Христос перелічує жахливі наслідки мерзоти запустіння святого місця, то нехай наші серця ніколи не стануть порожніми і безбожними. Молімося, щоб, попри усі спокуси цього світу, наші серця пізнавали і приймали справжнього Спасителя, який не узалежнює нас, а звільняє від облуди, і робить вільними бути співтворцями власного життя. 

о. Давид Шпанюк, МСПБ

Улюблені у Христі брати та сестри! Ми знаємо, що правдивим пророкам Святим Духом була відкрита правда про прихід Месії. Ми читаємо Слово Боже про те, що при всесвітньому потопі Господь змилувався над Своїм вірним слугою Ноєм, проповідником правди, і заради нього – над ще сімома душами. Ми, християни, віримо, що нашою Правдою, у якій ми маємо стояти, є наш Господь Ісус, як Він сам себе відкриває нам. Можливо, заради цієї Правди нам також доведеться перетерпіти, постраждати від своїх ближніх, обманених лукавим. Але мужаймось, адже «Господь знає, як визволяти побожних від спокуси». Він з любові до нас щедро наповняє нас Святим Духом, щоб ми могли давати гідну відсіч ворогу людських душ і, уникаючи всякої омани, лишатися вірними нашому правдивому Богу.

О. Давид Шпанюк, МСПБ

Готуючися до посту перед Пасхою, котрий почнеться менше одного місяця, Церква подає нам це євангеліє про митаря та фарисея. Щоб кожен із нас звернув увагу на своє покаяння. Покаяння, яке не можна побачити зверху, покаяння, яке я не показую на показ, але яке має бути в моєму серці. А з серця це покаяння дає свої плоди, - в молитві, в сповіді, в поведінці. Плоди коли я бачу, як Бог любить мене грішного, не досконалого, гордого, егоїста, але через моє покаяння дає мені навернення і зміну мого серця. Просімо сьогодні: - Боже змилуйся надо мною грішним.

О. Віктор Чегіль

В часи Ісуса Христа, жінка, якщо залишалася сама то самій їй було дуже важко жити, тому що, забезпечував, охороняв, піклувався сім’єю чоловік. В такий приклад, через це євангеліє Ісус показує нам, якщо сьогодні я є сам(а), якщо мені здається, я не можу це зробити, мені не вдасться, маю труднощі, переживання, то я є не сам(а), Бог є біля мене, щоб мені домогти, підтримати, направити. Будьмо витривалі в нашій молитві, у нашому проханню до Бога, а Бог оборонить своїх вибраних.

Віддати все, як убога вдова, нагадує мені дитину, котра може поділитися якоюсь річчю без очікування подяки, похвали, нагороди. Але робить це з любові, з щирого серця. Ділитися любов’ю, допомогою, підтримкою, земними благами, безкорисно, без відплати, та подяки певно і означає «стати як діти» (Мт. 18,3). Знаючи, що в мене є Небесний Батько котрий попіклується про мене. 

о. Віктор Чегіль

Ісус Христос говорячи про найпершу заповідь цитує книгу Второзаконня, повторюючи заповіді, котрі ми називаємо «дві головні заповіді любові». Тому, якщо, ці заповіді говорять нам про любов, то можемо подивитися на своє життя, чи ці заповіді присутні в моєму житті? Одним з критеріїв перевірки є 10 Божих заповідей, котрі стосуються і Бога і ближнього. Тому що ці заповіді повинні бути в першу чергу не зобов’язанням чи примусом, але проявом моєї любові. Чи не маю я ідолів у своєму житті, не взиваю намарно ім’я Бога, та пам’ятаю про день недільний, як прояв любові до Бога? Чи шаную батька та матір, не вбиваю найперше в своєму серці, не роблю перелюбу, не краду, не обманюю, не пожадаю речі чи навіть людини ближнього свого, як прояв любові до ближнього? Якщо бачу що бракує мені любові, то маю знову нагоду просити її в Бога, щоб наповнював нею моє життя. 

о. Віктор Чегіль

В нашому житті ми часто кажемо: - «я кажу лише правду» або «я не хотів(ла) нічого поганого». Так ми кажемо коли обговорюємо, коли пліткуємо, осуджуємо, вдома, на роботі, в наших розмовах. Сьогодні апостол Петро запрошує нас утримувати свій язик від зла та лукавої мови. Звернути свій погляд на совість. Задуматися чи я б хотів(ла), щоб про мене говорили чи обговорювали. Навіть, якщо, я кажу правду чи думаю, що я нічого поганого  не роблю, та чи приносить ця «правда» комусь, чи мені, користь, набуток, ріст у духовності? Слово може породжувати багато зла, починаючи з нашого серця. Тому використаймо наші сили на збудування добра та миру, в нашому оточенні.  

о. Віткор Чегіль