Слово дня

Плоди Духа — любов, радість, мир, довготерпіння. Павло навчає: носіть тягарі один одного — так виконаєте закон Христовий. Мужність мучеників показує, що сила віри зростає там, де ми не живемо лише для себе, а підтримуємо ближніх у їхній боротьбі.

У притчі про міні Ісус показує: Бог дає кожному дар, і чекає, щоб він приносив плід. Павло згадує тих, хто його підтримав у випробуваннях. Вірність у малому — це шлях до вірності у великому. Те, що довіряє нам Бог, має бути примножене любов’ю.

Ісус говорить про свої страсті, але учні нічого не розуміють. Павло ж нагадує: не надіятися на багатство, а на Бога. Часто ми теж не розуміємо Божих шляхів, але довіра відкриває очі — у свій час Господь показує смисл того, що веде нас до спасіння.

Ісус ставить дитину за приклад: Царство Боже приймає той, хто має довірливе серце. Павло застерігає від любові до грошей та марнот. Справжнє багатство — простота, довіра й готовність іти за Христом, як дитина за батьком.

Ісус закликає робити добро тим, хто не може віддячити. Це — духовна щедрість, яка народжується з любові. Павло нагадує: чисте серце, добро сумління і щира віра — це мета заповіді. Добро, яке не шукає нагороди, є знаком живої віри.

Ісус застерігає від жадібності та надмірної тривоги. «Життя більше за їжу». Павло підкреслює: Бог справедливий і підтримує тих, хто терпить за віру. Це слово запрошує довіритись Отцеві, який знає наші потреби краще за нас і дбає про кожного щодня.

Ісус торкається двох крайнощів людського болю — смерті дитини і хвороби жінки. Він приносить життя і відновлення. Павло каже: Христос зруйнував стіну поділу і став нашим миром. У Ньому немає безвиході: там, де ми бачимо кінець, Він відкриває дорогу.

Ісус посилає учнів проповідувати і зцілювати, даючи їм владу й силу. Павло каже, що справжнє служіння — у простоті й правді, а не в людській мудрості. Дар апостола Филимона нагадує: кожен християнин має місію — нести добро й надію.

Марія зустрічає Ісуса у тиші серця, Марта — у служінні. І Господь показує, що найкраща частка — слухати Його слово. Сьогодні Церква святкує Вхід Богородиці у храм, а Євангеліє нагадує: справжній храм — це серце, яке приймає Бога.

Ісус докоряє тим, хто будує пам’ятники пророкам, але не слухає живого Божого слова. Павло каже: ми — «співпрацівники Божі» й покликані жити у світлі, а не в темряві. Предпразденство Входу Богородиці нагадує: хто, як Марія, приймає Бога в серце, той стає світлом для світу.

Різдво Пресвятої Богородиці — свято початку спасіння. Марія стала Тією, що прийняла Слово і дала Йому життя. Ісус каже: блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його. Народження Марії нагадує: для Бога немає нічого неможливого.

Ісус називає братами і сестрами тих, хто виконує волю Божу. Павло вчить: хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. Справжня близькість до Христа — не через заслуги, а через слухняність Його слову.