Слово дня

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/неділя 9 по ЗСД__oy.mp3[/audio]

Ісус іде по воді — посеред бурі. А Петро, побачивши Його, теж іде, поки вірить. Але коли дивиться на вітер — починає тонути.

Це так притаманно нам, людям. Коли очі спрямовані на Христа — йду, навіть по воді. Але коли дивлюсь на страх — починаю тонути. Та Він завжди поруч, щоб простягнути руку, тільки скажи, як Петро: " Господи рятуй мене"

о. Віктор Бурлака

Ісус бачить голод народу — не тільки тілесний, але й духовний. І хоч учні кажуть, що не мають чим нагодувати — Христос бере те, що є, і множить.

Так само й у нашому житті: ми не завжди маємо багато, але коли віддаємо те мале, що є — час, увагу, слово, любов — Господь це перемінює. І наситить не лише інших, але й нас самих.

о. Віктор Бурлака

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/П'ятниця 9 тижня по ЗСД__jb.mp3[/audio]

Ісус виганяє з храму продавців — бо місце молитви стало базаром. Це не просто жест гніву — це бажання відновити серце людини. Бо справжній храм — це не будівля, а місце зустрічі з Отцем.

А що якщо в моєму серці панує інше — торг, страх, шум?  Христос приходить і туди, щоб очистити. І повернути мир.

о. Віктор Бурлака

Учні чекають слави. Ісус говорить про Хрест. Вони шукають місця праворуч і ліворуч, а Він говорить про чашу, яку треба пити. Бо Його шлях — не знизу вверх, а згори в низ, кенозіс, пониження. Через служіння.Тому і наш шлях — це не боротьба за визнання, а готовність бути останнім. Бо лише так можна бути першим у Його Царстві.

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Преображення ГНІХ__yn.mp3[/audio]

Преображення — це не просто чудо. Це момент, коли учні бачать Ісуса таким, яким Він є. І чують: «Це Син Мій улюблений — Його слухайте».

І Петро відчуває, що це світло — не для одного разу. Воно світить у темному місці, поки не зійде ранішня зоря. Тобто поки наші серця не запалають вірою. Христос тебе  чекає!

о. Віктор Бурлака

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Вівторок 9 тижня по ЗСД__oz.mp3[/audio]

Апостол каже: ми — одне тіло, а Христос — голова. І навіть найменший член має значення. Ісус сьогодні навчає про прощення — не раз, а постійно. Як тіло не може жити в конфлікті — так і спільнота, Церква, має бути в єдності. Але вона починається в моєму серці — де я вирішую прощати. Бо саме так Христос будує своє тіло в світі тобто Церкву. Що вирішиш сьогодні?

о. Віктор Бурлака

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/понеділок 9 тижняя По ЗСД__kr.mp3[/audio]

Учні питають, хто найбільший. А Ісус ставить перед ними дитину. Бо в Божому Царстві «великий» — той, хто вміє бути малим: довіряти, прощати, любити без умов.

І апостол Павло сьогодні говорить про дари Духа — різні, але всі від Бога. Тобто кожен має свою роль, кожен важливий,  але жоден не більший. Бо найбільшим є той, хто служить в любові.

о. Віктор Бурлака

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Неділя 8 по ЗСД__ah.mp3[/audio]

Ісус бачить народ і милосердиться над ним. Навіть коли хотів побути на самоті — не відмовляє. І коли учні кажуть: "Відпусти їх", — Він відповідає: "Дайте їм ви їсти". Це дуже сильні слова.

Ми часто так кажемо: "Господи, втруться в ситуацію". А Бог відповідає: "А що ти маєш? Що можеш віддати Мені?" Можливо, це трохи часу, трохи уваги, кілька слів підтримки. Але коли даєш Йому — Він множить.

Апостол Павло у своєму посланні говорить про єдність, якої часто так бракує. А Христос годує п’ять тисяч — не просто хлібом, а спільнотою. Єдність приходить там, де ми перестаємо сперечатись про авторитети, а стаємо учнями, які дають Йому п’ять хлібів і дві риби.

о. Ігор Секмар

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/СУбота 8 По ЗСД__l3.mp3[/audio]

Сьогоднішнє слово говорить нам про відповідальність за сказане. Ісус нагадує, що саме слова показують, чим живе серце. Бо коли серце наповнене страхом, образою чи гнівом — це обов’язково вийде назовні.

Апостол Павло каже, що любов — це виконання всього Закону. А любов не зневажає, не принижує, не осуджує.

Тому сьогодні — запрошення до мовчання, коли хочеться відповісти з гіркотою. І до сміливого слова, коли треба підняти знеохоченого. Бо за кожне слово — відповідь. І кожне слово — може бути або благословенням, або раною.

о. Ігор Секмар

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/П'ятниця 8 тижня по ЗСД__9p.mp3[/audio]

Ісусові учні запитують про пророків, а Він відповідає про Іллю, про страждання, і відразу після того — зцілює юнака, який страждає від біса. Це поєднання говорить про щось дуже важливе: істинне розуміння Бога приходить не через теорії, а через зустріч з Ним, з Його милосердям.

Апостол Павло у своєму посланні жорстко говорить про спільноту, в якій вже немає справжнього духа Євхаристії — є розділення, самозадоволення, зневага до слабших.

Так і ми, іноді приймаючи Тіло Христове, не є єдиними один з одним. Залишаємо брата по той бік храму, по той бік серця. Але Бог не покидає. Він приходить саме в ті розділені серця — щоби зцілити, як того юнака.

Чи віримо, що Христос і сьогодні має силу нас оздоровити?

о. Ігор Секмар

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/недіділя 7 по ЗСД__jw.mp3[/audio]

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про те, як Ісус зціляє сліпих і дає їм світло. Це не лише фізичне зцілення, але й духовне, бо кожен, хто йде за Христом, отримує від Нього внутрішнє просвітлення. Бо сліпота, часто є внутрішнім проявом аніж зовнішнім.

Апостол Павло в посланні до Римлян говорить про підтримку слабших у вірі. Це заклик до єдності у Христі, де кожен з нас має служити ближньому, приймати інших, навіть якщо вони мають інші погляди чи переконання. Це часи, коли важливо бути єдиними, підтримуючи один одного у вірі.

о. Віктор Бурлака

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Субота 7 по ЗСД__22.mp3[/audio]

Читаючи сьогоднішнє Євангеліє, ми розуміємо, як важливо ставити Христа на перше місце в нашому житті, навіть коли випробування приходять. Ісус нагадує, що кожен, хто любить більше батька або матір за Нього, не гідний Його. Це складне і глибоке слово, яке закликає нас до повної відданості Христу. У нашому житті завжди будуть перешкоди та труднощі, але вони повинні зміцнювати нашу віру, а не ставати причиною для відступу. Важливо кого ми ставимо на перше місце в нашому житті!?

Апостол Павло в посланні до Римлян запрошує нас приносити свої тіла як живі жертви Богові. Це означає, що наші думки, вчинки, відношення до людей і до Бога повинні бути освяченими. Не завжди це легко, але тільки так ми можемо зрозуміти, що означає слідувати за Христом.

Смирення і любов до ближнього стають основою нашого християнського життя, саме через ці якості ми відкриваємо для себе справжню Божу благодать.

о. Віктор Бурлака