Слово дня

Ісус закликає робити добро тим, хто не може віддячити. Це — духовна щедрість, яка народжується з любові. Павло нагадує: чисте серце, добро сумління і щира віра — це мета заповіді. Добро, яке не шукає нагороди, є знаком живої віри.

Ісус застерігає від жадібності та надмірної тривоги. «Життя більше за їжу». Павло підкреслює: Бог справедливий і підтримує тих, хто терпить за віру. Це слово запрошує довіритись Отцеві, який знає наші потреби краще за нас і дбає про кожного щодня.

Ісус торкається двох крайнощів людського болю — смерті дитини і хвороби жінки. Він приносить життя і відновлення. Павло каже: Христос зруйнував стіну поділу і став нашим миром. У Ньому немає безвиході: там, де ми бачимо кінець, Він відкриває дорогу.

Ісус посилає учнів проповідувати і зцілювати, даючи їм владу й силу. Павло каже, що справжнє служіння — у простоті й правді, а не в людській мудрості. Дар апостола Филимона нагадує: кожен християнин має місію — нести добро й надію.

Марія зустрічає Ісуса у тиші серця, Марта — у служінні. І Господь показує, що найкраща частка — слухати Його слово. Сьогодні Церква святкує Вхід Богородиці у храм, а Євангеліє нагадує: справжній храм — це серце, яке приймає Бога.

Ісус докоряє тим, хто будує пам’ятники пророкам, але не слухає живого Божого слова. Павло каже: ми — «співпрацівники Божі» й покликані жити у світлі, а не в темряві. Предпразденство Входу Богородиці нагадує: хто, як Марія, приймає Бога в серце, той стає світлом для світу.

Різдво Пресвятої Богородиці — свято початку спасіння. Марія стала Тією, що прийняла Слово і дала Йому життя. Ісус каже: блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його. Народження Марії нагадує: для Бога немає нічого неможливого.

Ісус називає братами і сестрами тих, хто виконує волю Божу. Павло вчить: хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. Справжня близькість до Христа — не через заслуги, а через слухняність Його слову.

Ісус каже: «Коли сильний вийде, тоді можна пограбувати його дім». Він є Той Сильний, що розбиває владу зла. Павло нагадує: наша зброя — духовна, бо ми воюємо не людськими методами. Справжня перемога — у Христі.

Ісус вибирає дванадцятьох, щоб бути з Ним і щоб посилати їх. Павло говорить про старанність і щедрість у служінні. Покликання починається з перебування з Господом, а далі переходить у місію — ділитися тим, що отримали.

Ісус зцілює, і до Нього приходять натовпи з усіх сторін. Його сила — для всіх, хто потребує. Апостол Павло нагадує: щедрість повинна бути не з примусу, а від серця, «щоб була рівність».

Господь хоче, щоб ми ділилися дарами так, як Він ділиться зціленням — без вибору, без страху втратити, але з довірою, що Його вистачить для всіх.

Юнак питає про вічне життя, і Христос веде його від виконання заповідей до любові — «якщо хочеш бути досконалим, продай іди за Мною». Бо Царство Боже — не лише дотримання правил, а життя з Христом, яке неможливе без любові довіри та особистої зустрічі.