“ДАВ ЇМ, СКІЛЬКИ ХОТІЛИ”
Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 32 зач.; 13, 13-24.
13. В тих днях Павло й ті, що були з ним, відпливли в Пергу в Памфілії, але Іван відлучився від них і вернувся в Єрусалим. 14. Вони ж, перейшовши Пергу, прийшли в Антіохію в Пісідії і суботнього дня ввійшли до синагоги й сіли. 15. По прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати:
– Мужі брати, як маєте яке слово втіхи для народу, кажіте.
16. Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив:
– Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте!
17. Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і возвисив цей народ, коли він був приходнем у Єгипетській землі, і потужною рукою вивів їх із неї. 18. І сорок років годував їх у пустині; 19. вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю 20. по яких чотириста п'ятдесятьох роках. Після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21. Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. 22. Та відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: я найшов Давида, сина Єссея, чоловіка по моєму серцю, що виконає всю мою волю. 23. З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса, 24. а Іван перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 18 зач. 6, 5-14.
5. В той час Ісус, підвівши очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:
– Де нам купити хліба, щоб ці їли?
6. Казав він так, щоб випробувати його, знав бо сам, що має робити. 7. Филип озвавсь до нього:
– Та й за двісті динаріїв хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось.
8. Каже до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9. – Є тут один хлопчина, що має п'ять ячмінних хлібів і дві риби; але що це на таку силу людей!
10. Сказав Ісус:
– Веліте людям сісти.
Було ж багато трави на тому місці, і сіли вони числом яких п'ять тисяч чоловіків. 11. Узяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, роздав тим, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли. 12. Коли ж вони наситилися, мовив до своїх учнів:
– Зберіть шматки, що зосталися, щоб ніщо не пропало. 13. І зібрали та наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які були лишилися в тих, що їли. 14. Побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили:
– Це справді пророк, що має прийти у світ.
“ДАВ ЇМ, СКІЛЬКИ ХОТІЛИ”
Брати і сестри, сьогодні ми бачимо, як Ісус годує п’ять тисяч чоловіків — не рахуючи жінок і дітей — лише п’ятьма хлібами і двома рибами. Звучить як красива історія? Ні. Це євангельський знак, у якому відкривається суть Божого серця. Ісус бачить натовп. Але не просто людей — голодних, втомлених, шукаючих. Його любов — уважна. Він не байдужий. Він бачить і твій голод: голод справжньої любові, надії, сенсу. Филип — реаліст. У нього — калькулятор. Людей багато, грошей мало. Але Бог — не обмежується нашими обмеженнями.
Іноді ми теж кажемо: “Мене не вистачить. Я не вмію. У мене нема.”
Але тоді виходить хлопчина — і дає все, що має. Усе чудо почалося з малого дару. Не герої, не багатії, а дитина дала хліб.
Бог не питає, скільки ти маєш — Він питає, чи готовий ти віддати Йому все, що маєш.
І Він зробить решту. Бог — не скупий. Він не дає “трішки”. Його любов — повна, насичує душу, змінює життя.
А ще — нічого не пропадає. Все, що Бог робить, має сенс. Навіть крихти твого життя — Йому важливі.
У нашій парафії є жінка, яка, маючи скромну пенсію, щотижня пече хліб і передає для родин переселенців. Вона каже: “Я не можу багато, але можу спекти хліб. А Бог хай робить далі.”
І справді — її дар став знаком любові, який торкнув десятки сердець.
Ти можеш бути як той хлопчина — дати Богу свій “хліб”, а Він зробить чудо. Не зневажай свого малого дару. У Божих руках він стає великим.
Тому, Ісус хоче нагодувати тебе — не лише хлібом, а любов’ю, надією, вічним життям.
МОЛИТВА:
Господи, я даю Тобі те мале, що маю: мій час, моє серце, мої хліби і рибки.
Наповни ними інших, покажи мені, що Ти можеш діяти навіть через мене.
Дай мені віру, як у того хлопчини — просту, щиру і повну надії.
Амінь.
о. Олександр Манзич