Доки заспіває півень…
Перше соборне послання святого апостола Йоана читання
1 Йо. 1, 8 – 2, 6
Улюблені, коли кажемо, що гріха не маємо, ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. Якже визнаємо гріхи наші, він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. Коли ми кажемо, що не згрішили, чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає. Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хто, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу. З того знаємо, що ми його пізнали, коли заповіді його бережемо. Хто каже: я його знаю, і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. Хто ж береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того і знаємо, що ми у ньому. Хто каже, що в ньому пробуває, повинен так поводитись, як він поводився.
Від Марка святого євангелія читання
Мр. 13, 31 – 14, 2
Сказав Господь своїм учням: Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть. Про день же той чи годину, ніхто не знає: ні ангели на небі, ні Син, тільки Отець. Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час. І воно так, як чоловік, що, від’їжджаючи, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу і велів воротареві пильнувати. Так пильнуйте і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, увечері чи опівночі, чи як запіє півень, чи уранці, щоб коли вернеться несподівано, не застав вас уві сні. А що вам кажу, кажу всім: чувайте! Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, і первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, та казали: – Тільки не під час свята, щоб не було розруху в народі.
Доки заспіває півень…
Життя кожної людини має багато своїх клопотів і турбот, а ще воно наповнене усілякими гріхами. Гріх краде від нас радість життя у Бозі, а також позбавляє вічного життя, приготованого для нас люблячим Батьком. Та милосердний Господь дарує нам радість спасіння через таїнство Покаяння. Отримати ж дар прощення може тільки той, хто щиро визнає перед Богом свою гріховність і уповає на Божу милість. Не виправдовуймо самі себе власною гординею, адже Христос, як «примирення за наші гріхи», зробив це за нас на хресті. Ми лиш маємо з вірою і вдячністю це прийняти. Отже, чуваймо в молитві, щоб коли «запіє півень» і з’явиться «пан дому», ми не проспали цю найважливішу зустріч усього нашого життя, щоб нам, приспаним гріхами, не розминутись із нашим Спасителем.
о. Давид Шпанюк МСПБ