Довіра до Бога дає Йому змогу творити чудеса.

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 207 зач.; 3, 15-22.

15. Браття, по-людському говорю, навіть людського заповіту, ствердженого як слід, ніхто не може скасувати чи до нього що додати. 16. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: потомкам, немов би говорилося про багатьох, але про одного: і твоєму потомкові, яким є Христос. 17. Кажу бо це: заповіту, що був стверджений Богом, закон, що прийшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати і, таким чином, знести обітницю. 18. Бо коли б насліддя було від закону, воно не було б більш від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю.

19. Навіщо ж тоді закон? Його додано з причини переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. 20. Посередника ж нема, коли є хто один; а Бог один. 21. Хіба тоді закон проти обітниць Божих? Зовсім ні. Бо якби даний був закон, що міг оживляти, тоді справді від закону було б оправдання. 22. Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 23 зач. 6, 7-13.

7. В той час покликав Ісус дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім самої палиці, ні хліба, ні торбини, ні грошей у гаманець; 9. щоб обувалися в сандали й не вдягалися в дві одежі.

10. І говорив їм:

– До якого б дому ви не ввійшли, там пробувайте аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якому місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, виходячи звідтіль обтрусіть і порох з ваших ніг на свідоцтво їм.

12. Вони вийшли і проповідували покаяння, 13. виганяли численних бісів і намащували олією чимало хворих та оздоровлювали їх.

Довіра до Бога дає Йому змогу творити чудеса.

Коли ми кудись їдемо, то беремо з собою багато речей, які нам і не потрібні, але ми переживаємо, що як ми будемо без них. Ісус дає своїм учням детальні настанови: «Не брати з собою нічого на дорогу, крім палиці, ні хліба, ні сумки, ні грошей.» Тобто, вони мають бути повністю залежними від довіри до Бога. Для єврея торба означала, що  можна було щось носити в ній з собою в дорозі: одяг чи їжу наприклад. Торба також мала символічне значення. Торби носили з собою фарисеї та книжники, куди вони збирали пожертвування на храм у Єрусалимі. Нерідко, частину пожертвувань вони залишали собі. Тому торба мала також значення жадібності та крадіжки. Можливо, тому Ісус посилає апостолів без торби, щоб ті відрізнялися від фарисеїв. Бо апостоли також проповідували про Царство Боже, але не мали з собою символу жадібності. Цим Словом Господь сьогодні вчить нас: неважливо як складаються наші життєві обставини, які ми іноді не можемо зрозуміти, але Він завжди піклується про нас. Тому від нас потрібна просто - довіра. Як казав Святий Йоан Павло II: « Довіра до Бога дає Йому змогу творити чудеса.»

О. Юрій Керестеші