Лише з Христом ми зростаємо, а без Нього гинемо
До Римлян послання святого апостола Павла читáння.
Рим. 114 зач.; 14, 9-18.
9. Браття, на це Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати. 10. Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? 11. Усі станемо перед судилищем Божим, бо написано:
Як жив я, каже Господь, кожне коліно схилиться передо мною
і кожний язик визнав Бога.
12. Так то, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
13. Не судімо, отже, більш один одного, але вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або упав. 14. Знаю, я переконаний у Господі Ісусі, що нема нічого, що було б нечисте само по собі; хіба що хто думав, що щось нечисте, тоді воно йому нечисте. 15. Коли твій брат блазниться їжею твоєю, ти не поводишся за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос. 16. Нехай це ваше благо не зневажається. 17. Бо царство Боже – не їжа і не пиття, але праведність, мир і радість у Святому Дусі. 18. Хто так служить Христові, той Богові угодний і людям до вподоби.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 46 зач. 12, 14-16. 22-30.
14. Одного разу фарисеї радили раду на Ісуса, щоб його погубити.
15. Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідти. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16. але суворо наказав їм його не виявляти.
22. Тоді привели до нього біснуватого: сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і говорив, і бачив. 23. І здивувалися всі люди й говорили:
– Чи не є часом цей син Давида ?
24. А фарисеї, почувши це, сказали:
– Отой не інакше виганає бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.
25. Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм:
– Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встоїться.
26. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27. І коли я виганяю бісів Велзевулом, сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28. Коли ж я духом Божим виганяю бісів, прибуло до вас царство Боже. 29. Або як може хто увійти в дім сильного й розграбити його майно, якщо він перше не зв'яже сильного, і тоді дім його розграбить?
30. Хто не зо мною, той проти мене, і хто зо мною не збирає, той розкидає. 31. Тому кажу вам: усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. 32. І коли хто скаже слово проти Сина чоловічого, проститься йому. Коли ж хто скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні на цьому світі, ні на тому.
Лише з Христом ми зростаємо, а без Нього гинемо
Сьогоднішнє євангельське слово знову показує нам глибоку прірву між Христом і тенденціями цього світу: Христос зцілює, визволяє, чинить милосердя, а натомість Його переслідують і обвинувачують. Він не вступає в конфлікт, не чинить революції — Він просто йде до тих, хто Його потребує. І робить це не з бажанням слави чи політичної перемоги, а з любові, але світ це не хоче прийняти.
Це Слово сьогодні дуже промовисте до нас, українців, які вже довгий час живемо у стані війни і де кожен з нас має собі прояснити, що третього не дано, нема золотої серединки – ми або на боці добра, тобто з Христом, і тоді Він дасть нам перемогу, і ми ще будемо з Ним збирати (блага), або без нього ми розгубимо і те що ніби маємо.
Його заклик звучить чітко: «Хто не зо Мною, той проти Мене».
Бути з Ним — означає діяти: захищати гідність життя, чинити милосердя, прощати, коли важко, свідчити правду, навіть коли вона незручна.
Це розважання — не просто про далекий конфлікт з фарисеями, а про наш щоденний вибір: залишитися на боці Христа, навіть коли темно. Навіть коли страшно. Навіть коли Його шлях — це шлях жертви.
Бо тільки так ми зможемо побачити Царство Боже — і вже тут, серед війни та страждань, стати носіями Його миру.
о. Іван Купар