Любов до людини
До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
Еф. 233 зач.; 6, 10-17.
10. Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. 12. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. 13. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. 14. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. 16. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. 17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 71 зач. 13, 10-17.
10. Того часу Ісус навчав в одній з синагог у суботу. 11. Була ж там одна жінка, яку тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. 12. Побачивши її, Ісус покликав її і промовив до неї:
– Жінко, ти вільна від твоєї недуги.
13. І поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. 14. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався й мовив до народу:
– Шість день є, коли маєте працювати; тоді приходьте і зціляйтесь, а не в день суботній.
15. Господь у відповідь сказав до нього:
– Лицеміри! Хіба кожний з вас не відв'язує в суботу свого вола чи осла від ясел і не веде поїти? 16. Цю ж жінку, дочку Авраама, яку сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в день суботній?
17. І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він робив.
Любов до людини
Божі співчуття та милосердя завжди доступні, тільки людей часто більше хвилюють другорядні речі. Трапляється й таке, що іноді людина поводиться з іншими створіннями краще, ніж з тими, хто створений на образ і подобу Божу. Небезпека більше цінувати традиції, а не співчуття та милосердя, є грубістю, черствістю та лицемірством. Тому служіння Ісуса в такому та подібному контекстах продовжує хвилювати та спричинювати поділи серед тих, які внаслідок поверхового сприйняття тієї ж традиції самі живуть десь на поверхні життя, стаючи при цьому щораз більше сліпими, егоїстичними та нечутливими щодо інших.
Сьогодні багато людей, увесь світ, потребує від нас, християн, проголошення Євангелії миру, милосердя та любові. Щоразу, «виходячи в мирі» Христовому після недільної Літургії, просімо його для всіх тих, які «не можуть випростатися» (пор. Лк 13:11), людей зранених, стражденних, самотніх. Усі вони потребують відчути, що ці святі дні (неділі та свята), які ми проводимо в наших сучасних синагогах − церквах, слугують для того, щоб ми, сповнюючись Божого Слова та Його Любові, освячувалися, і тоді Сам Господь служитиме через нас усьому світові…
О. Тарас Бурлака