Нагорода більша чим здається.
Соборне Послання Якового читання
Як 2,1-13
Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині, а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: «Ти сідай тут вигідно», а вбогому скажете: «Ти стань отам або сідай на моїм підніжку»,— то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками? Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять? Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? Хіба то не вони ганьблять те гарне ім’я, яким називано вас? Коли, отже, виконуєте закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого», — ви добре робите. А коли зважаєте на особи, то чините гріх, закон засуджує вас як переступників. Бо хто ввесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, — стає у всьому винуватий. Бо хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай». Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону. Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд.
Від Марка святого Євангелія читáння
Мр 10,23-32
Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже! Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: Хто ж тоді може спастися? Ісус же, поглянувши на них, мовить: У людей це неможливо, — але не в Бога; у Бога бо все можливо. І заговорив до нього Петро: Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою. Ісус озвавсь і каже: Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, — ради мене та ради Євангелії, —не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, — домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, — і в майбутньому віці життя вічне. І багато з перших стануть останніми, а останні — першими. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним.
Нагорода більша чим здається.
Ісус зробив коротке застереження - "Багато хто з перших буде останнім, а останні - першим". Насправді це застереження було направлено на адресу Петра. Цілком можливо, що в цей час Петро вважав свою значущість і свою нагороду, і оцінював їх досить високо. Кінцева оцінка - у Бога. Багато людей займають хороше становище в очах людей, але судження Боже, може перевернути людські судження. Більше того, багатьом може здатися, що у них хороші шанси, але потім виявлять, що Бог оцінює їх зовсім інакше. Це застереження проти будь-якої гордині, це попередження, що остаточне судження про людину належить Богові, Який Один знає мотиви людського серця. Це застереження, що небесне судження цілком може перевершити земну славу.
О. Олександр Сарай