Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що зодягнутись

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 88 зач.; 5, 1-11.

1. Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, 4. терпеливість – досвід, а досвід – надію. 5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9. Отож, тим більш тепер, оправдані Його кров’ю, ми спасемося Ним від гніву. 10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося Його життям. 11. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 18 зач. 6, 22-33.

22. Сказав Господь: Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. 23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то якою великою буде темрява!
24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а того знехтує. Не можете служити Богові і мамоні.
25. Ось чому кажу вам: не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більше їжі, тіло – не більше одежі?
26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки; і Отець ваш небесний їх годує. Хіба ви не вартніші від них? 27. Хто з вас, журячись, може добавити до свого віку хоч один лікоть?
28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30. І коли польове зілля, яке сьогодні є, а завтра вкидають до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?
31. Тож не турбуйтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться.

"Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що зодягнутись."

    Для кращого розуміння сьогоднішнього євангелія нам на допомогу приходить уривок з пророка Ісаї 49 глава: " 14. А Сіон  сказав: "Господь мене покинув, забув мене владика мій". 15. Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду".
    Це слово здається трохи дивним на перший погляд, тому що ми кожен свій день проживаємо у різних переживаннях, у різних плануваннях. І чуємо, що Ісус каже не турбуватися ні про що.
    Але це слово хоче говорити про речі трохи глибші. Воно говорить про ту тривогу і неспокій, які можемо проживати у нашій буденності, які походять з того що ми забуваємо ті слова які каже Ісая: "Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду". І наслідком цього стає, що я можу почати жити своє життя у автопровидінні. Ця спокуса автономії переслідує кожну людину ще від Адама і Єви. І це приводить до двох наслідків: самотності та життя повністю опертого на власні сили. Що в кінці кінців приводить до стомленості від життя, не цікавості і втрати сенсу. І врешті решт це слово не є про якийсь фаталізм, тобто що тепер не треба нічого робити, бо те все зробить Бог.
    Але це євангеліє хоче нам нагадувати про те, що є головним в нашому житті — шукати найперше Царства Божого, бути з іншим паном, тобто шукати відносин з Отцем. Бо що мені з того, що буду мати все, але не буду мати сенсу і радості.