Неможливе для людини – можливе з Богом.

Соборне Послання Якова читання 

Як 1,19-27

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, бо гнів людини не чинить справедливости Божої. Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм. Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна. Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Від Марка святого Євангелія читáння 

Мр 10,17-27

Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? Чого називаєш мене благим? — сказав Ісус до нього. — Ніхто не благий, окрім одного Бога. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір. Він же у відповідь мовив до нього: Учителю, я вже те дотримував змалку.

Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, — мав бо великі багатства. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже! Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: Хто ж тоді може спастися? Ісус же, поглянувши на них, мовить: У людей це неможливо, — але не в Бога; у Бога бо все можливо.

Неможливе для людини – можливе з Богом. 

Дехто може здивуватися, чому ця фраза так вразила учнів. Їх подив підкреслено двічі. А здивувалися вони тому, що Ісус цілком перевертав юдейські норми, що встановилися. Мораль широких мас юдеїв була простою: вони вважали, що процвітання і успіх у справах є гарною ознакою: якщо людина багата, значить Бог удостоїв і благословив її. Багатство служило доказом відмінного характеру та прихильності Божою. Псалмоспівець підбиває такий підсумок: "Я був молодий, і постарів, і не бачив праведника залишеним і нащадків його тими, хто просить хліба" (Пс. 36:25). Не дивно тому, що учні вражені. Вони стали б стверджувати, що чим багатша людина, тим вірогідніше, що вона увійде до Царства Божого. І щоб вони краще зрозуміли сказане, Ісус повторив Своє твердження в трохи зміненому вигляді. "Як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже". Ніхто так ясно не бачив небезпеки, пов'язані з добробутом та зростанням матеріальних благ, як Ісус. Людина, яка довіряє лише собі і своєму багатству, ніколи не може знайти спасіння, а людина ж віруюча в спасительну силу і спокутну любов Божу може вільно увійти в спасіння.