Покликані до волі

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 212 зач.; 5, 11-21.

Браття, коли ще проповідую обрізання, то чого мене брати ще переслідують? Тоді був би кінець спокусі, що від хреста! 12. Коли б то вже себе зовсім покалічили ті, що вас баламутять!
13. Ви бо, брати, покликані до волі, аби лише ваша воля не стала причиною, щоб жити за тілом, але любов'ю служіть один одному. 14. Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: люби ближнього твого, як себе самого. 15. Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного вважайте, щоб ви один одного не з'їли!
16. Знову кажу: духом ходіте, і похотей тіла не будете чинити; 17. бо похоті тіла проти духа, і похоті духа проти тіла; вони противні одне одному, так що ви не можете робити, що хотіли б. 18. Коли ж вас водить дух, ви не під законом. 19. Учинки тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. бовванопоклонство, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгода, єресі, 21. зависть, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, які так чинять, царства Божого не унаслідять.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 28 зач. 7, 5-16.

Одного разу питали Ісуса книжники та фарисеї:
– Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками?
6. Він відповів їм:
– Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано:
Народ цей устами мене почитає,
серце ж їхнє далеко від мене;
7. та вони марно мене почитають,
навчаючи наук – наказів людських.
8. Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді.
9. І сказав їм:
– Як ви хитро-мудро відкидаєте заповідь Божу, щоб берегти ваше передання. 10. Мойсей бо наказав: шануй батька твого й матір твою, і хто проклинає батька або матір – смерть такому! 11. А ви твердите: коли хто батькові чи матері скаже – корван, тобто священний дар є те, чим ви мали б користатися від мене, – 12. тому не даєте більше змоги зробити що для батька-матері. 13. Таким чином, касуєте слово Боже вашим переданням, яке ви самі завели. І іншого такого чините чимало.
14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього:
15. – Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входячи в неї, могло б її осквернити; те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає.

Покликані до волі.

Нікому з нас не подобається коли його в чомусь обмежують чи відбирають свободу.
Саме через це, інколи, а частіше в молодості, ми сприймаємо негативно певні правила, закони чи заповіді Божі. В сьогоднішньому читанні, апостол Павло говорить: "Ви бо, брати, покликані до волі, аби лише ваша воля не стала причиною, щоб жити за тілом, але любов'ю служіть один одному". Отже заповіді Божі є для нас дороговказом, щоб ми не стали невільниками гріха та наших пристрастей, які є згубними для людини. Тому найголовнішою є заповідь любові, бо чим більше у нас буде любові, тим вільнішими ми будемо.

о. Михайло Лендєл