Проповідь Євангелія.
До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Сол. 264 зач.; 2, 1-8.
1.Браття, знаєте, що наш прихід до вас не був даремний;
2. Але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Боже Євангеліє з великим змаганням.
3. Бо наша проповідь не має в собі ні облуди, ні нечистоти, ні підступу.
4. Але як Бог, найшовши нас гідними доручив нам Євангеліє, так ми говоримо, стараючись подобатися не людям, але Богові, який випробовує серця наші.
5. Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані зажерливости, Бог тому свідок.
6. Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ні від інших,
7. Хоч і могли б як апостоли Христа бути вам тягарем. Навпаки, ми були лагідні між вами. Як годувальниця піклується своїми дітьми,
8. Так і ми, з палкого до вас почуття, раді були уділити вам не лише Боже євангеліє, але й від себе наші душі; такими дорогими ви нам стали.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 56 зач. 11, 9-13.
9. Сказав Ісус своїм учням: просіть, і дасться вам; шукайте, і найдете; стукайте, і відчинять вам. 10. Кожний бо, хто просить, одержує, хто шукає, находить, і тому, хто стукає, відчиняють.
11. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку?
12. Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?
13. Отак коли ви, бувши злими, умієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять.
Проповідь Євангелія.
Коли людина переживає у своєму житті якісь прекрасні миті, гарний досвід, вона має нестримне бажання ділитися своєю радістю.
Людина-християнин, яка має живі стосунки з Господом, яка «скоштувала Його і побачила, який він благий», без сумніву, розуміє, що кращих моментів як бути у присутності свого Господа - немає у цьому житті.
З цього часу розпочинається новий етап у житті такої людини, який підкорюється звичному принципу, що згаданий вище – ділитися своєю радістю. А ділення саме таким досвідом і є проповіддю Євангелія.
Хтось скаже, що проповідь є літургічним елементом, який здійснює священик в певний час і у зазначеному місті Літургії. Але це не зовсім так. Бо коли тебе переповнюють позитивні емоції, ти хочеш кричати про них на весь світ, а це і є проголошення Євангелія, про яке сьогодні у посланні до Солунян згадує Павло: проголошення з великим змаганням, без облуди, нечистоти, зажерливого або улесливого слова, без підступу, розуміючи при цьому водночас і всю складність, і простоту тагого проголошення.
Простота полягає в тому, що ти для цієї проповіді користаєш не лише свої уста, які промовляють заучені фрази та користають певні принципи красномовства, а ти просто живеш у своїх відносинах із Ним, і живеш саме так, бо по інакшому не вмієш, не бажаєш. У цьому полягає також і складність проповіді – багатьом людям «така праведність не до вподоби» але ти все одно вибираєш « подобатися Богу, а не людям.
о. Олександр Петах