Впевнена Надія

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Гал. 199 зач.; 1, 3-10.

3. Браття, благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4. що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5. якому слава на віки віків. Амінь.

6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав благодаттю Христа і перейшли на інше 7. не щоб воно було інше, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити євангеліє Христове. 8. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба, проповідували вам інше від того, яке ми вам проповідували, нехай буде проклят. 9. Як ми казали перше, так і нині кажу знову: коли хто вам проповідує інше євангеліє, ніж те, що ви прийняли, нехай буде проклят. 10. Хіба я тим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 46 зач. 9, 37-43.

37. В той час, як зійшов Ісус з гори, сила людей його зустріла. 38. І ось якийсь чоловік з народу почав кричати:

– Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином бо він єдиний у мене. 39. Дух його хапає, і він кричить раптом, трясе ним, і він пускає піну; той його з трудом кидає і він зовсім знемагає. 40. Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не змогли.

41. Ісус відповів:

– О роде невірний та розпусний! Докіль маю бути з вами та терпіти вас? Приведи сюди твого сина!

42. Коли наближався хлопець, демон кинув ним об землю й сильно потряс ним; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. 43. Всі були захоплені величчю Божою.

Лк. 9:40: "благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!"

Сцена сходження Ісуса з гори Преображення чимось нагадує сходження Мойсея з Синаю і зіткнення з поклонінням золотому тельцю (пор. Вих 32,19). Коли Бог відкривав Свій шлях на горі, внизу бракувало віри. Люди віддавали перевагу власним уявленням про божественність, вважали за краще рукотворний знак, ніж довіру до Невидимого. 

Учні Ісуса, яким Він сам дав «силу й владу над усіма бісами» (Лк 9,1), мабуть, намагалися використати їх якось по-своєму, забуваючи про довірливу залежність. На запитання про причину їхньої поразки Христос відповідає: «через вашу малу віру» (Мт 17:20). Можливо, учні не хотіли бути дітьми, свідомими власної немочі, які хочуть покладатися виключно на Отця, який не відмовляє у Святому Дусі тим, хто просить.

Віра – це не самозакоханість, не впевненість у тому, що я «маю» Бога і силу. Віра – це впевнена надія, що Бог тримає мене в своїх добрих руках, що Він знає, чого ми потребуємо в цей момент – я і людина, яку я зустрічаю.

Ісусе, навчи мене більшої віри!

о. Юрій Кіш