«Все мені можна, та не все корисне».

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння 

1 Кор. 6, 12-20

Браття, все мені можна, та не корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною. Їжа для живота, а живіт для їжі. Та Бог одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. Бог же і Господа воскресив, і нас воскресить силою своєю. Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, зроблю їх членами блудниці? Не бути тому! Хіба не знаєте, що хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо будуть, – каже, – двоє одним тілом. Хто ж пристає до Господа, є одним з ним. Утікайте від розпусти. Усякий гріх, що чоловік чинить, є назовні тіла; хто ж чинить розпусту, грішить проти власного тіла. Хіба не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, що у вас пробував, якого ви маєте від Бога? Отже ви не належите більш самі до себе. Ви бо куплені за високу ціну. Тож прославляйте Бога вашим тілом.

Від Луки святого Євангелія читáння 

Лк. 15, 11-32

Сказав Господь притчу оцю: – В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: – Тату, дай мені частину маєтку, що мені припадає. Батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший зібрав усе й пустився у далекий край і там розтратив свій маєток: жив розпусно. І як він усе розтратив, настав великий голод у тім краю, і він став бідувати. Пішов він і найнявся у одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їли свині, але й тих ніхто не давав йому. Опам'ятавшись, він сказав до себе: скільки наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану, піду до батька мого і скажу йому: отче, я согрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитів. Встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько і, змилосердившись, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його. Син сказав до нього: – Отче, я согрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. Батько ж кликнув до своїх слуг: – Принесіть швидко найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандали на ноги. Приведіть годоване теля й заріжте його; і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і найшовся. І вони стали веселитись. Старший його син був у полі; і як він, вертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного зі слуг і спитав, що то таке. Той сказав йому: – Брат твій вернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо найшов його живим-здоровим. Розгнівавсь той і не хотів увійти. Вийшов тоді батько і став його просити. Той же озвавсь до батька: – Ось стільки років служу тобі й ніколи не порушив ані одного приказу твого, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. А коли вернувся оцей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. Батько ж сказав до нього: – Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. Однак слід було веселитись і радіти, бо цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і найшовся.

«Все мені можна, та не все корисне».

Сьогодні Свою повчальну притчу про блудного сина Господь Ісус розповідає для кожного з нас, щоб обнадіяти через можливість покаяння і навернення, що у нашому житті ще не все втрачено. Адже якщо навіть такому невдячному синові, який передчасно забрав спадок батька і розтратив його, живучи розпусно, Господь дарує прощення, то і ми можемо сподіватися на Божу милість. Власне, Христос і розповідає цю історію, щоб наочно показати безмежну любов Небесного Отця до кожного з нас. Звичайно, Бог дає нам вибір, але варто бути відповідальними у своїх діях, бо не все, що ми можемо чинити, буде нам на користь. Коли ми прагнемо свободи, Бог дарує нам її. Коли шукаємо Любові, Господь щедро наповняє нас нею, бо і сам є Любов. Та коли хтось віддається на служіння розпусті, це руйнує і саме тіло, яке покликане стати храмом Святого Духа, і нищить людську душу. Та як би низько ми не падали, маємо пам’ятати одну важливу істину: Господь нас, які завжди маємо в собі Його образ, безмежно любить. І як тільки зажадаємо піднятися з «болота» наших гріховних залежностей, страхів і жалів та зробимо крок у напрямку до Бога, Він, який завжди чекає на нас, сам вийде назустріч, як люблячий Батько, щоб знову прийняти в Своїх обіймах уже воскреслого сина чи дочку, повертаючи нам власну гідність – бути людиною, із образом і подобою свого Отця. Амінь!

О. Давид Шпанюк МСПБ