Папа: відкритися на любов Отця і дозволити їй формувати нас

Звертаючись до учасників Святої Меси в столиці Тимору-Лешті, Папа Франциск наголосив, що таїнство Христового воплочення спонукає нас відкритися на любов Отця і дозволити їй формувати нас, щоб вона могла зцілити наші рани, допомогти переосмислити наші суперечності і впорядкувати наше існування.

Триває Апостольська подорож Папи Франциска до країн Азії та Океанії. Тепер Святіший Отець перебуває в столиці Тимору-Лешті місті Ділі, де у вівторок, 10 вересня 2024 р., ввечері він очолив Святу Месу в заповідній зоні Тачі Толу, що на тиморському узбережжі, менш ніж за десять кілометрів від столиці. На Месу прибуло приблизно 600 тисяч вірних.

Визволення від ілюзії самодостатності

Святіший Отець розпочав свою проповідь, коментуючи слова пророка Ісаї, що увійшов до першого літургійного читання дня: «Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано» ( Іс 9, 5). Папа зауважив, що цими словами пророк Ісая звернувся до мешканців Єрусалиму в час процвітання міста, який також був позначений великим моральним занепадом. «Багатство засліплює можновладців, породжуючи у них ілюзію, що вони самодостатні, що їм не потрібен Господь, – підкреслив проповідник, – а їхня зарозумілість призводить до егоїзму та несправедливості. Ось чому, незважаючи на те, що багатства є багато, бідні є покинутими і голодують, процвітає зрада, а релігійна практика дедалі більше зводиться до простої формальності. Таким чином оманливий фасад на перший погляд ідеального світу приховує набагато темнішу, жорстоку і брутальну реальність, де існує велика потреба в наверненні, милосерді та зціленні». Саме тому, як пояснив Папа, пророк показує своїм співгромадянам новий горизонт, який Бог відкриє перед ними: «Він запалить для них велике світло, яке визволить їх від темряви гріха, яким вони пригнічені, і зробить це не силою армій, зброї та багатства, а через дар сина».

В основі всього життя – вічна Божа любов

Єпископ Риму запросив присутніх замислитися над наступними словами: Бог запалює Своє світло, яке спасає через дар сина.

Папа зазначив, що народження дитини – це завжди момент радості і свята, а її уразливість може зворушити навіть найбільш зачерствілі душі, спонукаючи їх шукати гармонії і спокою. Проповідник підкреслив, що Бог, воплотившись,  наблизився до нас у дитині, щоб бути близьким до нас, «щоб відкрити нас на любов Отця і дозволити їй формувати нас, щоб вона могла зцілити наші рани, допомогти переосмислити наші суперечності, впорядкувати наше існування».

Стаючи малими, ми дозволяємо Богові діяти в нас

Папа Франциск зауважив, що в Тимор-Лешті багато дітей. «Ви – молода країна, в якій у кожному куточку відчувається, що вирує життя», – сказав він, підкреслюючи, що це є великим даром, а також свідченням прийняття дітей та піклування про них. Він додав, що стаючи малими, ми дозволяємо Всевишньому діяти в нас. Пречиста Діва Марія, за його словами, залишалася маленькою все своє життя, щоб звільнити місце для Ісуса, навіть коли це було дуже важко.

В цьому контексті Наступник святого Петра закликав вірних не боятися ставати малими перед Богом і одні перед одними, дарувати своє життя і свій час, щоб послужити іншим, «змінювати свої задуми, коли це необхідно, не для того, щоб применшити їх, а для того, щоб зробити їх ще прекраснішими завдяки даруванню себе і прийняттю інших».

Відображати сильне і ніжне світло Бога любові

Посилаючись на місцеву культуру, Папа Франциск вказав на дві традиційні прикраси: кайбаук і белак. Перший символізує роги буйвола і сонячне світло, і зазвичай, прикрашає чоло, а також його розміщують на дахах будинків. Він вказує на силу, енергію і тепло, а також може представляти життєдайну силу Бога. Белак, натомість, – це прикраса, яку одягають на шию, і вона нагадує ніжне сяйво місяця, що відбиває світло сонця вночі, огортаючи все навколо легким сяйвом.

«Тож просімо разом у цій Євхаристії, – закликав на завершення Папа Франциск, – щоб кожен з нас, як чоловіки і жінки, як Церква і як суспільство, зумів відображати у світі сильне і ніжне світло Бога любові, того Бога, який, як ми сьогодні чули у псалмах, «піднімає з пороху злиденного, з убогості підносить бідного, щоб посадити його між вельможами [...] свого народу» (Пс 113, 7-8)».