Слово дня

«Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні». Навіть якщо ми з природи дуже скромні, нам приємно, коли про нас говорять добре. До цього можна звикнути, і тоді життя, може не завжди усвідомлено, починає нагадувати гонитву за визнанням – намаганням отримати якомога більше лайків.

Апостол Павло в Першому посланні до Солунян пише: «Але як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші» (1 Сол 2:4). Проголошення Євангелія – це служіння Правді, служіння Самому Христові на знак вдячності за Його служіння для нас, за Його повсякчасну вірність та спасіння, дароване ціною власного життя. Це покликання кожної охрещеної особи.

Справжнє християнське життя є свідченням правди – це бути собою в гармонії відповідно до Божого задуму. Сподобатися усім неможливо. Можливо любити людей, служити людям, тобто наслідувати Христа, і це насправді означає бути собою.

о. Роман Северин

  Сьогодні чуємо про дві спільноти навколо Ісуса.

Першу єв. Лука називає «натовп», серед яких є книжники і фарисеї, які в думках нарікають, звинувачують. Друга спільнота названа як «спільнота віруючих»

Це саме можемо зустріти й сьогодні. Можемо зустріти «натовп», а в натовпі завжди знайдуться люди яким все щось не так; церква неправильна, священики не такі, парафіяни не ті, і т.д. І зазвичай такі люди є радше перешкодою, щоб дійти до Ісуса. А можемо зустріти спільноту тих, яких віру можна бачити. Зазвичай, на перший погляд це дивні люди ( розбирати стелю серед проповіді, ну це дивно, погодьтеся) , але це показує що вони не звертають увагу на перешкоди, щоб дійти до Ісуса.

Ісус бачить твої думки, але і бачить твою віру.

До якої спільноти належиш ти?

Духу Святий веди нас на дорозі віри.

О. Михайло Кіш

Бажати собі вбогості, голоду, плачу, ненависті від людей, вигнання з спільноти, це щось проти людських бажань. І взагалі, «Блаженства» проголошені Ісусом йдуть в супереч уявлень про щастя у цьому світі. Бо як подивитися на пропозиції світу(на рекламу щастя) , то почуємо; їж, пий, позичай, отримуй перший, живи на повну для себе.
А пророк Ісая вже показав різницю між Богом і світом:  Думки бо мої - не ваші думки, і дороги ваші - не мої дороги, - слово Господнє. (Іс.55,8). Тому «Блаженства» лише показують, що Євангеліє –це Слово Боже, а не людське, і справді є дорогою до правдивого щастя. Бо й справді, змогти віддати від себе , те , що є твоє- це справжнє щастя. І ап. Павло це досвідчив і зрозумів:  У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.»(Дії 20, 35.)
А ти вже досвідчи таке щастя?

Духу Святий, веди нас до щастя.

Уявім собі, що нам потрібно створити якусь компанію, корпорацію , а для цього потрібно команду людей. Яких би ми шукали людей для цього? Напевно , найкращих для місії яку ви ставите.  

Ісус робить так само, але одночасно Ісус який створює церкву не вибирає професійних релігієзнавців, знавців приписів старшин, успішних первосвящеників, він вибирає простих людей із звичайними іменами. Це люди з різними характерами, можливостями, слабкостями. Але вони мають те для чого він їх кличе, як єв. Марко пише «І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю;»Мк. 3,14  Тобто, для того щоб була церква Ісус кличе людину, щоб була біля Нього, і проповідувати.

Твоє ім’я є звичайним як і апостолів , і ти так само покликаний, щоб бути при Ньому й проповідувати на тому місці і в тій ситуації те ти є.

Тому, пам’ятай , що ти запрошений в «команду Ісуса» 

Духу Святий , дай відваги прийняти запрошення. 

о. Михайло Кіш

Часто люди думають, що піст потрібний для Бога. У сьогоднішньому уривку Євангелія бачимо дещо інше. Учні які біля Ісуса не постять.

У біблійній традиції, одна з причин, для чого постять , щоб підготуватися до відносин з Богом. А коли Ісус розповідає притчі про Царство Боже, то як часто чуємо в них про бенкет, а бенкет це щось протилежне постові. 

Згадаймо притчу про блудного сина(Лк. 15,11-32), він постить особливо тоді коли далеко від дому, від Батька, а в присутності Батька він веселиться. 

Але чому ми тоді щось їмо, або не їмо, чи щось робимо , або не робимо? Бо є щось, що нас відволікає від відносин з Богом, або чогось бракує. 

Тому постити це добре, а бути у відносинах з Ісусом це дуже добре. 

Духу Святий, розбудовуй нас у відносинах з Тобою.  

Прокажений –« Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.» (Лк.5,12)

Проказа вважалася покаранням Бога за вчинені гріхи (Втор.28,27.35) 

Прокажений -це  ізгой, позбавлений суспільного життя. Й Ісус на прохання прокаженого, робить дві речі, які ніхто не робить: 1- торкається прокаженого, 2- очищає словом “Хочу, очисться!”

Напевно, найцінніше, найважливіше, тут це те, що  «Ісус хоче» . Чуєш? Хоче! 

Тепер, що робить нас прокаженими ?  Гріх. І як наслідок через гріх позбавляємося спільноти. Перше, спільноти Бога( згадаймо первородний гріх) а відтак і спільноти людей ( згадай сварку у сімї де «его» домінує).  Грубе, гнівливе, образливе, без любові, слово в колективі, сімї, чи іншій формі спільноти, лише знищує єдність, а відтак позбуває нас суспільства, і так з будь яким гріхом. 

Тому; а) як важливо зауважити в собі проказу, яка позбавляє нас спільноти. б) як важливо побачити виявити потребу очищення від цієї прокази. в)як важливо почути -  “Хочу, очисться!”

Духу Святий веди нас до Ісуса.

Чи хотів би ти, щоб у твоєму житті вдбулося чуду ? Хоч воно і відбувається, але, напевно, хотів би більше. Хотів би Ісуса який зцілює конкретно, родича, друга , знайомого, тещу, і т.д.  Адже постійно маємо таку потребу.  І такий Ісус пригодився б  навіть для невіруючих.

І справді Ісус це робить- зцілює.  Але коли він відповідає на бажання людей із сьогоднішнього уривку євангелія, на бажання затримати(привласнити) Його для себе, Ісус відповідає: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” І цікаво , тут нема обіцянки чуда, тобто, зцілень, але є обіцянка більшого – «Добра новина», Його любові, Царства Божого, а воно є між нами,  «Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”»Лк.17,20-21

Духу Святий, види нас до бажання більшого…

В сьогоднішньому Євангелії, бачимо, як Петро рибалив цілу ніч і нічого не впіймав. Але важливим моментом є саме те, що на слово Ісуса, Петро закидує сіті і ловить рибу. 

Довіра ось що керувало Петром, він довіряв. Довіряв настільки що не боявся піти на глибінь і закинути сіті. Господь сьогодні запрошує тебе до довіри, не бійся довіряй і виплинь на глибінь.

о. Віктор Бурлака 

Сьогодні Христос в євангелії звертається до своїх земляків дуже конкретно. Він пригадує вдовицю з Сарепти, чи сирійця Наамана, і цим показує, що Господь не дивиться на обличчя, чи то на рід, але для нього важливе серце людини. Господь є милосердя і любов, Він сьогодні хоче теж прийти до кожного з нас, і дарувати нам цю любов. Занурмося в свої серця, і погляньмо чи не обмежуємо ми Бога своїми упередженнями!? Подібно до земляків Ісуса Христа.

о. Віктор Бурлака

Перша і важлива річ, яку сьогодні Христос хоче показати нам диявол реальний. І він справді, як пише апостол Петро "... ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти." Але Христос переможець, і Він залишає нам шлях, йдучи яким ми можемо протистояти спокусам диявола. Це слово Боже. Ісус Христос не вступає в полеміку з демоном, але на всі його провокації відповідає словами з Святого Письма. Тому не лякаймося, але заглиблені в Слово Боже, протиставляймося спокусам демона.

о. Віктор Бурлака 

Господь сьогодні через проповідь апостола Павла запрошує нас до благодарення. З грецької слово Євхаристія означає благодарення, отже "дякуйте за все завжди Богові й Отцеві..." Це заклик проживати Євхаристію 24/7, не тільки в часі Божественної літургії, але кожної миті перетворити все наше життя на одну велику Євхаристію, тобто подяку. Отже дякуймо насправді за все! 

О. Віктор Бурлака