Початок мудрості – острах Господній

З  книги Приповідок читанна

Приповідки 9:12-18.

"Коли ти мудрий, мудрий для себе; коли ж насмішник, сам один нестимеш наслідки того. Дурнота — пустотлива, недбала, не відає нічого. Сидить біля дверей свого будинку, на троні, на висотах у місті, щоб кликати перехожих, що дорогою собі простують. “Хто невіглас, нехай сюди заверне”, а безумному вона каже: “Вода украдена солодка, і смачний хліб схований!” А він і не знає, що там тіні і що її гості в самій глибині Шеолу."

Початок мудрості – острах Господній 

В розпізнанні справжніх цінностей слід іти важчим шляхом. Треба прикласти чимало зусиль, щоб почути голос правди серед хаосу життя. 

Ніколи людству не осягнути вершин пізнання, позбувшись богобоязні. Мова йде не про переляк через кару Божого гніву. Острах Господа, навпаки, відкриває нам знання створеного Ним світу. Через дар віри ми роздумуємо над незвіданим у надії. 

Вчителя ж мудрості нам дав Господь. І ним є Дух Святий. Його ми запрошуємо у своє життя через витривалу молитву. А Його поради роблять нас мудрішими та розважливішими.

Також цей гість людського серця сіє в нім покору. В Його присутності людина, пізнавши новизну, не несеться вгору і не зневажає слабшого. Вона з усього радіє, є лагідна, і думки її про те, що добре, чесне та справедливе.