Служити Богові та ближньому долаючи перепони

До євреїв послання святого апостола Павла читання

Євр. 1, 10-2,3

10 І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх. 11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.» 13 До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» 14 Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння? 

1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. 2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули…

Від Марка святого Євангелія читання

Мк. 2, 1-12

1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. 3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. 4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. 6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: 7 І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога? 8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? 9 Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: 11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому. 12 Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не 

 Служити Богові та ближньому долаючи перепони

Четверо друзів паралізованого зважилися на дуже відважний крок. На їхньому шляху було багато перешкод: натовп, стеля, обурення людей… Любов може підштовхнути людину на неймовірні речі. Сьогодні в центрі Євангеліє є не тільки Ісус та розслаблений, але також четверо друзів хворого.  Більшість людей, які ходили за Ісусом робили це заради себе, заради власних інтересів. Друзі ж, які супроводили хворого прийшли заради нього. Вони чітко розуміли, що їм потрібно за будь яку ціну принести свого друга до Ісуса.

Інколи наша віра вимагає від нас кардинальних кроків. Особливо коли на шляху є багато перепон, зокрема натовп. Інколи думка інших людей, до якої ми сліпо пристаємо, може псувати наші відносини з Господом. Наші старання для ближнього, діла милосердя, чи вияви емпатії також можуть зазнати атаки з боку інших людей. Зараз ми живемо в той час, коли за гріх хвалять, а за добро засуджують… Що нам робити? Найперше, мусимо пам’ятати слова апостола Павла: «Бо коли ми живемо, для Господа живемо» (Рим. 14, 8). Кожен християнин має прагнути догодити насамперед Богові.