Історія створення МГКЄ

Цей уривок, одна з найглибших та найвідвертіших заяв Ісуса про Своє Божественне єство, яка провокує крайнє неприйняття з боку юдеїв. Це кульмінація Його діалогу з релігійною елітою, де Ісус не просто вчить — він однозначно проголошує себе Тим, Хто є понад часом і смертю:
“Хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть… Перш ніж був Авраам — Я є.”Ці слова спричиняють шок серед слухачів. Як це — не побачити смерть? Як це — “Я є”? Авраам жив за понад тисячу років до Ісуса, а Він каже, що існував раніше.
Юдеї беруть каміння — бо чують у Його словах щось більше, ніж просто мудрість: вони чують заяву на Божество. Ісус відкриває Себе не просто як пророка чи вчителя, а як вічного Сина Божого. Того, Хто є “Я є” — вічно живий, поза часом, рівний з Отцем.  Але що це значить для нас? Ісус обіцяє: "Хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть."
Це не про фізичне тіло. Ми всі колись помремо тілом. Але Ісус говорить про іншу смерть — смерть душі, відлучення від Бога.
А хто тримається Його слова, того навіть фізична смерть не відлучить від життя: бо душа буде з Богом, а тіло воскресне в останній день.

 Один молодий чоловік, Андрій, втратив на війні близького друга. Його смерть була болючою. Але друг залишив у листі передчуття своєї загибелі — і написав:
"Я не боюся смерті, бо я в Христі. Я живу Його словом. Якщо мене не стане — я знаю, де буду. Це не кінець." Цей лист змінив Андрія. Він почав читати Євангеліє, сповідатись, молитися, і каже: “Я зрозумів, що життя не в тому, скільки проживеш — а з Ким ти живеш. Якщо з Христом — то смерть не страшна.” 

Тому, якщо ти хочеш знати яка буде твоя смерть?- просто подивись, на своє життя, - як ти живеш!  

МОЛИТВА:

Господи Ісусе, Ти — “Я Є”, Той, Хто живе вічно.
Дай мені берегти Твоє слово в серці.
Навчи мене не боятися смерті, бо Ти переміг її.
Допоможи мені довіряти Тобі, як Авраам,
і радіти кожному Твоєму дню в моєму житті.
Амінь.

о. Олекснадр Манзич

Цей уривок , в якому Ісус веде глибоку й емоційно напружену розмову з юдеями. Основна суть уривку — духовна сліпота людей, які вважають себе віруючими, але не визнають істини, що перед ними стоїть Сам Син Божий. Не досить просто знати Писання чи традиції. Істинне пізнання Бога — це визнати Ісуса як Його Сина і слухати Його слово. Людина, яка керується упередженнями, гординею, ненавистю, не здатна прийняти Божу істину. Лише серце, відкрите на Бога, чує і розуміє Його. Ісус ставить радикальне питання: кого ти слухаєш — Бога чи брехню? Це про вибір між добром і злом, між світлом і темрявою. Берегти слово Ісуса — це не просто читати його, а жити ним, і тоді людина не вмирає духовно, навіть якщо вмирає тілом. Тому: «Хто слухає Слово Боже і зберігає його – той від Бога і він житиме вічно!»

о. Олександр Манзич

Зустріч Ісуса із самарянкою містить дуже багато важливих акцентів і тем.

Перший важливий акцент. Біля колодязя в Самарії Ісус починає розмову з жінкою. Євангелист, проте, зауважує, що «не мають-бо зносин юдеї з самарянами» (Йо 4:9). Ті, які колись належали до одного народу, тепер дуже по-різному дивляться на Бога та Його роль в їхній історії, Святе Писання, а також те, як і де слід поклонятися Богові. Ісус перший починає розмову, і бачимо з Євангелія, що крига потрохи кресне, а відтак не тільки діалог, але й щира розмова стають цілком можливі. Тобто Йоан демонструє, що там, де, здавалося б, немає жодних шансів на примирення, воно можливе, якщо там присутній Ісус… Іншими словами, якщо учасники діалогу готові до щирості й не пробують вживати Бога як інструмент для поширення, скажімо, якихось «рускіх міров», то Він може зцілити навіть дуже глибокі рани.

Другий акцент історії. Христос єдиний може «вивести на світло» наші проблеми і «скелети з наших шаф», не принижуючи нас, а дозволяючи пережити життєдайне звільнення та зцілення серця. Жінка самарянка потрохи відкриває своє життя і настільки відчуває полегшення, що біжить до міста й запрошує усіх зустрітися з Ісусом.

Третій і останній акцент. Саме ця зустріч жінки та мешканців міста з Ісусом та їх особистий досвід є ключовими в цьому уривку. Переживши глибоку зустріч з Ісусом, жінка біжить і ділиться цією радістю з іншими, внаслідок цього «Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки, яка посвідчила: “Сказав мені все, що я робила”. 40. Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там» (4:39−40). Та час, проведений з Ісусом, приносить ще більші плоди: «Багато більше увірували з-за Його Слова. 42. Жінці ж вони сказали: “Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду Він – світу Спаситель”» (4:41−42).

 о. Роман Северин

«І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в Нього: “Коли ви перебуватимете в Моїм Слові, ви дійсно будете учнями Моїми 32. і спізнаєте Правду, і Правда визволить вас”». Мало повірити в Ісуса, важливо цю віру зберегти. Саме тому св. Павло каже: «Віра із слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим 10:17). Саме Слово Ісуса допомагає нам зберігати віру та зростати в ній. На початку свого Євангелія у Пролозі Йоан каже, що Ісус є Словом Отця, яке сталося Тілом (Йо 1:1, 14). Ісус – Слово Бога до мене і до тебе. Цим Словом Бог створив світ (Пс 32:6), підтримує світ (Євр 1:3) та буде судити світ у День Суду (Йо 12:48), тобто на завершення існування цього світу / віку і настання майбутнього, який Біблія, вказуючи на його різні аспекти, окреслює різними поняттями: вічністю, Божим Царством, Новим Небом і Новою Землею.

Для зростання віри потрібно перебувати у Слові Ісуса. На Тайній Вечері у Своїй прощальній промові Ісус знову каже: «Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої Слова у вас перебуватимуть, просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас» (Йо 15:7). Залишатися у Христовому Слові означає завжди керуватися Його навчанням, дивитися крізь призму Його Слова на своє життя і покликання, ставитися до своїх ближніх відповідно до цього Слова та через це Слово зростати в розумінні Бога.

о. Роман Северин

Перші слухачі Ісуса, і ми з вами сьогодні предстоїмо воплоченому Слову Отця, Яке можемо прийняти тільки вірою, бо людський розум просто заслабкий для цього. Ісус говорить про тайну Бога та Його діяння в Історії спасіння. Зрозуміти Його дороги в нашій історії не завжди легко, а інколи й неможливо, тому потрібно іншого підходу – Його благословення слід приймати з вдячністю і довірою. Бог завжди є на крок попереду, тому постійно вимагає абсолютної довіри. Очевидно, що Він гідний такої довіри, саме тому Ісус каже, що вони зрозуміють усе, про що Він говорить, тільки тоді, коли споглядатимуть Його Страсті, Воскресіння і Вознесіння у славі до Отця (Йо 8:28).

о. Роман Северин

«Я – Світло світу. Хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме Світло життя». В Євангелії від Йоана Ісус 147 разів означує Себе словами «Я Є», якими Бог об’явився Мойсеєві у книзі Виходу (3:14). Сім разів Ісус уживає ці слова з виразним означенням, і цей уривок після твердження Ісуса «Я Є Хліб Життя» (Йо 6:35, 48) містить друге із семи таких урочистих тверджень – «Я Є Світло світу». І перше, і друге твердження відлунюють до старозавітних пасхальних подій і засвідчують, що в Ісусі відбувається Новий Вихід. Йоан хоче, щоб ми усвідомили, що Ісус є нашою поживою для вічного життя та Світлом, яке веде до цього справжнього Життя, непідвладного смерті й тлінню. Пізніше Він ще глибше розкриє цю тему, означуючи Себе Дверима, через які ми увіходимо у вічне життя (Йо 10:7), Добрим Пастирем (Йо 10:11), який провадить людину до вічного життя, Воскресінням і Життям (Йо 11:25), єдиною Дорогою до Бога, Правдою про Нього та Життям у Ньому (Йо 14:6), а вкінці − правдивою Виноградною лозою, від якої ми, галузки, можемо черпати соки життя (Йо 15:1, 5).

Вчитуючись у слова Євангелія, ми відкриваємо для себе дуже промовистий факт: Ісус дає нам Світло у якому, ми краще розуміємо Бога, наших ближніх, самих себе та світ навколо. Властиво, Сам Ісус Є Світлом – Його діяння та навчання тільки увиразнюють Світло Божої правди про життя. Тому вкрай важливо зустрітися з Ним, схилити перед Ним коліна свого серця, відважитись наслідувати і слухатись Його (біблійною мовою «іти за Ним»), щоб не блукати в темряві, а мати Світло життя (Йо 8:12).

о. Роман Северин