Минула подія

30 березня о 15:00 в місті Мукачево відбудеться Хресна Дорога!

30 Бер 2025
  • Неділя в 15:00
  • м.Мукачево
Слово дня

Сьогодні Бог кличе Авраама до чогось дуже великого: «Ходи зо Мною і будь бездоганний» (Бут.17,1). Це дуже відповідальне завдання! Але коли хтось хоче іти за покликом Господа, то має стати досконалим. Адже до Неба може ввійти лише той, хто буде святим! Більше того, Бог хоче, щоб не лише Авраам ходив за Ним, а і його потомки: «Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях» (Бут.17,9). Господь бажає, щоб Авраам навчав і своїх нащадків, як бути вірними Творцеві. Бог прагне, щоб Авраам передав своїм потомкам віру і прищепив їм любов до Вседержителя, щоб слідували Його законові в покорі. Це просить Господь і від всіх батьків – щоб вони навчали своїх дітей любити Бога!

Авраам був розумним, бо послухався Господа, він був мов той син, який «веселить батька» (Прип.15,20). Він добре знав і розумів, що ходити за Господом і бути бездоганним можна лише у великій покорі, адже «Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне» (Прип.16,5). Авраам у вірі та покорі розумів, що має повністю покластися на Бога. Тому і нам слід пам’ятати повчання книги Приповідок: «Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться» (Прип.16,3).

о. д-р Августин Соланський


Найважливіше на сьогодні

Дорога молоде! 🌟🙏

Щиро запрошуємо вас на одну із найголовніших подій пасторального календаря нашої Мукачівської греко-католицької єпархії.

Детальніше
Ужгородська Унія

Історія створення МГКЄ


Архітектура
Сакральні пам’ятки

Наша древня єпархія багата на сакральні пам’ятки, які притягують не лише вірників нашої Церкви, але також і численних туристів, для яких наші давні церкви є не лише просто музейним експонатом, але й місцем молитви та роздумів.


Детальніше
Духовність
Відпустові місця

Прощі нагадують нам нашу земну мандрівку до неба. Традиційно це інтенсивний час відновлення молитви. Для прочан, які шукають живих джерел молитви, відпустові місця - це виняткові місця, де можна пережити різні форми християнської молитви.


Детальніше
Рекреація
Пасторальні центри

Життя християнина - це не лише молитва, але й братнє перебування у спільноті, яка разом йде до спасіння. Наші пасторальні центри є місцем, де наші вірні збираються, щоб разом пережити цінний духовний та людський досвід через молитву, відпочинок, спілкування.


Детальніше

Не маємо іншого довір'я, крім того, що його черпаємо від Тебе, Діво найпокірніша.

св.Єфрем Сирійський, Проповідь про Пречисту .діву Марію

Мене дивує, що декому неясно, чи можна Пресвяту Діву називати Богородицею чи ні. Коли ж Господь наш Ісус Христос є Богом, то якже не може бути Богородицею Пресвята Діва, що Його породила?

св. Кирило Олександрійський, Перший лист до єгипетських монахів

Багато імен має Марія і мені приємно ними її називати. Вона - нове небо , бо  вній Цар царів мешкав. У неї Він увійшов і прийшов на світ, подібний до неї формою і видом. Марія - це виноградна лоза, що в надприродний спосіб видала виноград як плід. Вона - джерело, з якого б'є жива вода для спраглих, і ті, що п'ють її, видають стократний плід

св. Єфрем Сирійський, Проповідь на Христове Різдво

Відповідаючи на вимоги сучасності наша єпархія реалізовує різні проєкти, покликані на покращення загального добробуту Церкви та народу. Це і робота з військовими, ромами, молоддю, збереження культурних пам'яток тощо.

Церква в особливий спосіб опікується людьми, які потребують особливої допомоги. У цих людях ми зустрічаємо самого Христа, який сказав: “Що ви зробили одному з найменших оцих - те ви мені зробили”.

Семінарія - серце нашої єпархії. Тут молоді хлопці, які колись відчули поклик Бога, плекають та розкривають своє покликання.

Наша єпархія пропонує для вірних різні паломництва, під час яких можна пізнати не лише культурні та історичні місця, але і збагатитися духовно та поглибити свою віру.

img
...я не маю що дати, хіба що цей Рожанець...
о. Петро ОРОС
Усе для Тебе ІСУСЕ!
о. Петро ОРОС
...Нікуди тікати не буду. І що за біда, як вб’ють: умерти за Христа – значить вічно жити
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Прошу молитися на Вервиці чим частіше...
о. Петро ОРОС
...Нехай буде СВЯТА ВОЛЯ ГОСПОДА...
о. Петро ОРОС
Мамко Божа спаси мене!
о. Петро ОРОС
…Тобі, Твоєму Пречистому Серцю вручаємо і присвячуємо себе, Матір Милосердя. Проси у Господа ту милість, яка в змозі відразу привернути людське серце...
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Хто на Бога надіється, той не обманеться!...
о. Петро ОРОС
...Не тратьте надії і не сумуйте! З нами-бо сила доброго нашого Бога!...
о. Петро ОРОС
...Не журіться нич, Бог буде вам помагати. І я чим буду годен, тим вам поможу...
о. Петро ОРОС
...Це життя коротке, але від цього життя залежить наше вічне життя...
о. Петро ОРОС
Минулі події
Слово дня
Переглянути все
    • Сьогодні Бог кличе Авраама до чогось дуже великого: «Ходи зо Мною і будь бездоганний» (Бут.17,1). Це дуже відповідальне завдання! Але коли хтось хоче іти за покликом Господа, то має стати досконалим. Адже до Неба може ввійти лише той, хто буде святим! Більше того, Бог хоче, щоб не лише Авраам ходив за Ним, а і його потомки: «Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях» (Бут.17,9). Господь бажає, щоб Авраам навчав і своїх нащадків, як бути вірними Творцеві. Бог прагне, щоб Авраам передав своїм потомкам віру і прищепив їм любов до Вседержителя, щоб слідували Його законові в покорі. Це просить Господь і від всіх батьків – щоб вони навчали своїх дітей любити Бога!

      Авраам був розумним, бо послухався Господа, він був мов той син, який «веселить батька» (Прип.15,20). Він добре знав і розумів, що ходити за Господом і бути бездоганним можна лише у великій покорі, адже «Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне» (Прип.16,5). Авраам у вірі та покорі розумів, що має повністю покластися на Бога. Тому і нам слід пам’ятати повчання книги Приповідок: «Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться» (Прип.16,3).

      о. д-р Августин Соланський


    • Сьогодні ми дізнаємося про особливу характеристику Авраама – віру. І то не просту та абияку, а надзвичайно сильну, таку міцну і непохитну, що Господь «зарахував йому те за праведність» (Бут.15,6). І якщо хтось думає, що, коли буде вірити в Бога, відразу все буде легко в житті – то помиляється. Часто трапляються різні випробовування. Бог каже до Авраама, що його «потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами і гнітитимуть їх чотириста років» (Бут.15,13). Досить невтішна картина, але Господь обіцяє, що Він вчинить суд і «вони вийдуть звідтіля з майном великим» (Бут.15,14). Тому і нам потрібно вірити і ніколи не зневірятися, бо Господь вірний своїм обіцянкам і Він завжди підтримає того, хто Йому вірний. Не забуваймо, що «Огидна Господеві дорога злого; того ж, що по правді ходить, Він любить» (Прип.15,9). Тому навіть серед випробовувань не потрібно сумувати, а потрібно веселитися у Господі, радіти у вірі на краще майбутнє, адже «Усі дні погані в сумного, веселе ж серце завжди бенкетує» (Прип.15,15). З Богом нам не буде страшно, навіть серед нестачі і життєвих злиднів, бо «Ліпше трохи в Господньому страсі, аніж великі скарби у тривозі» (Прип.15,16).

      о. д-р Августин Соланський
    • З книга Буття дізнаємося, що Лот, який був хорошою людиною, поселяється біля Содому, де жили люди, «злі й грішники великі перед Господом» (Бут.13,13). Так іноді трапляється, що в нашому оточені живуть погані люди, або ми опиняємося в середовищі грішників. Але це не означає, що вони обов’язково мають нас зіпсувати, а так само не означає, що ми їх обов’язково виправимо. Однак у такій життєвій ситуації важливо прислухатися до сьогоднішніх порад із книги Приповідок. Аби уникнути сітей смерті, ми маємо, найперше, мати Господній страх, тобто боятися лише одного – не жити за Господнім законом. Маємо бути розумно терпеливими, а не дурнувато запальними. Далеко хай буде наше серце від заздрості, а ще краще – подивімося на убогих і нужденних, щоб їм допомогти. Важливо, з Божою допомогою, залишатися у доброму, для цього потрібно прикласти дуже багато зусиль, адже саме життя у святості стане нашим порятунком, бо «Злого валить на землю його власна злоба, а праведник у своїй чесності знайде притулок» (Прип.14,32). Бут. 13,12-18 та Прип. 14,27-35; 15,1-4
    • Чи траплялися нам такі ситуації, коли ми маючи якогось друга чи знайомого, із яким нам добре бути і які не міняють своєї думки. Людина із якою тобі є приємно говорити, яка є певна в тому що говорить – якщо сказав то воно так і є. Або можливо нам траплялися люди які постійно міняли свою думку, то раз говорить так, а потім інакше. І ти собі потім багато раз думаєш чи є варто дружити із такою людиною. І много раз люди які є певні, є конкретні, то з ними нам хочеться дружити. Бо коли ти маєш якісь проблеми то ти шукаєш таку людину яка є певна, конкретна у своїх думках і вчинках. Бо сьогоднішне євангеліє є душе серйозне і конкретне, яке показує двох синів і двох отців. 

      Є один батько який приводить свого сина який є хворий, має німого духа і батько, який не знає, що робити із своїм сином, як йому допомогти. Приводить його до Ісуса Христа якого посилає Отець. Але є дві різниці між цими синами: один Син є дуже певний, Він знає що Отець його завжди любить, навіть недивлячися які він обставини проживає і навіть коли ці ситуації здаються по-людськи дуже трудними, як говорить Ісус: ,,Треба мені іти у Єрусалим і там бути виданим людям’’. І Він іде, бо є певний.

       І тому цей заклик Ісуса Христа, який він говорить до того батька який приводить свого хворого сина, - ,,О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?” Ісус хоче нам цими словами сказати – о роде невірний, доки ви будете сумніватися у тому що Бог  вас любить. Що навіть коли стаються у тебе певні трудності, то це не означає що Бог тебе не любить, але означає що Отець тебе неймовірно любить. І та певність Ісуса Христа є для нас дуже необхідна, щоб ми у цьому часі Великого посту зустрілися із Ним, із тим який є певний. 

      В апостолі сьогоднішньому ми читали, що Він є якір, а якір є тією допомогою, щоб той човен не загубився у тому морі. І Христос хоче стати нашим якорем. Тому нам є необхідно зустрітися із Ісусом Христом, бо тоді не будемо ніколи сумніватися у Його любові. 

      о. Михайло Станинець

    • Часто можемо побачити у читаннях Євангелія такі уривки, коли приводять до Ісуса різних хворих, немічних для того щоб Він допоміг. І постава Ісуса є дуже цікава бо він завжди є той який відкликається на страждання людини, Він хоче бути біля людини і звертає увагу на її потреби. Бо Його місія це щоб бути із нами, бути із людиною. 

      У Євангелії часто є сказано, як Ісус оздоровляє хворих словом. А тут у цьому Євангелії Ісус відводить глухонімого у  сторону від народу і робить це зціленні доторкаючись пальцами язика хворого і його вух після чого відбувається зцілення його. 

      Можливо кругом нас є небагато глухонімих у тілесному вигляді, але точно є багато глухонімих у духовному сенсі, які нехочуть чути іншого і неговорити із іншими. 

      Сьогоднішнє слово запрошує кожного із нас, щоб ми дозволили Ісусу навчити нас цієї простої людяності, щоб стати людиною, яка не закривається перед стражданнями інших, але бачить і пробує чути потребу інших. Важливо є щоб Господь робив із нас таких людей який він заклав у людину від початку її створення. Щоб ми дивлячись на Нього могли приходити до святості.    

      о. Михайло Станинець

    • «Господь сказав до Аврама: “Вийди із землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу”». Історія Авраама починається із заклику до Виходу. Те саме стосуватиметься синів Ізраїлю в Єгипті у часи Мойсея або їхніх нащадків, які вийдуть з Вавилонського полону, а також покликання апостолів та кожної особи, яка відважиться пуститися в дорогу з Господом. Цей вихід не означатиме лише географічних змін – найчастіше він вимагатиме зміни життєвих пріоритетів, змісту щоденної активності, переміни мислення і серця.

      Вихід позначатиме початок дороги, яка хоч і матиме свої дуже важливі та значимі віхи, але насправді не матиме кінця, і не через свою утопічність, а тому, що ця дорога – спільна життєва мандрівка з живим та вічним Богом, який запрошує нас до участі в Його проєкті та хоче ділитися з нами Своїм життям.

      Ця спільна подорож вимагатиме великої довіри і послуху, а пізніше в книзі Бут. 15,6  ми прочитаємо: «І повірив (Аврам) Господеві, і Він зарахував йому те за праведність». Саме тому в Новому Завіті ім’я Авраама буде згадано понад 70 разів, а Христос назве істинного Бога біблійної віри «Богом Авраама, Ісаака та Якова» (Мт. 22,32). За словами апостола Павла, Авраам, який безмежно довірився Богові, «є отець усім нам», оскільки він «проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів» (Рим. 4,16-18).

      Авраамові зараховано за праведність, тобто за правильну поставу щодо Бога і ближніх, його абсолютну довіру до Бога. Напевно, це не було легко. Коли Господь покликав Авраама, йому було вже 75 років (Бут. 12,4), кажучи сучасною мовою, не найкращий і не найлегший час для такої подорожі, таких дій. Крім того, він «втягнув» у це все і свою дружину, і свого племінника, і ще кількасот людей. Бог змінило історію спасіння світу через Авраама, який став батьком віри. Сьогодні Він очікує подібних рішень та кроків від тебе і від кожного із нас.

      о. Михайло Станинець
    • «Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі». Виглядає, що ізраїльтяни у своїй власній історії мали доволі прикладів, які могли лягти в основу розповіді про Вавилонську вежу або принаймні перегукувалися зі старішими історіями, які відлунюють у книзі Бут. 11,1-9. 

      Упродовж історії багато людей намагалося реалізувати своє бачення суспільного ладу та створити свій план щастя для окремих людей, який аж ніяк не враховував Божої волі. В основі таких намірів стояли людське еґо, гординя, ненависть до окремо взятої групи людей тощо. В історії, як страшні шрами на тілі людства, залишилися, а подекуди й далі кровоточать рани від тоталітарних імперій або режимів, де всі повинні були говорити однією мовою і прийняти спільну культуру. Великі імперії (серед сучасних найстрашніші радянська комуністична та гітлерівська нацистська), концентраційні табори (комуністичні та нацистські), сучасні людиноненависницькі режими – усе це намагання людини самоствердити себе без Бога. А якщо людина ставить себе «во главу угла», тоді починається ідолопоклонство чиємусь «я». А ідоли, як відомо, вимагають жертвоприношень. Відтак, Майданеки й Аушвіци, а також ГУЛАГи, КАРЛАГи і СИБЛАГи стали місцями цих страшних людських жертвоприношень задля побудови нових «вавилонських веж». Пророк Даниїл описував ці страхітливі форми організації людського життя у двох образах – великого боввана (Дан. 2,31-45) та звірів, які виходять з моря (Дан. 7). Ці імперії припинять своє існування з настанням Царства Сина Людського – Божого Царства, якому не буде кінця.

      Кожен із нас покликаний до розбудови Божого Царства, яке у цьому світі уприсутнюється в Церкві. Це відбувається через служіння Бога Своєму творінню у Слові та Святих Тайнах, у яких Він ділиться з нами Своїм життям. Тому це життя проростає насамперед у нових стосунках між нами – людьми.

      о. Михайло Станинець