Минула подія

Преосвященний владика Теодор очолив Велику Вечірню з Литією у Мукачівському монастирі отців-василіян з нагоди празника священномученика Йосафата. Разом з єпископом на молитву зібралися монаші спільноти МГКЄ.

11 Лис 2024
  • Понеділок в 23:58
Слово дня

" Отак, кажу вам, що на небі буде більша радісь над одним грішником що кається, як над дев'яносто дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння (Лк. 15. 7)".

Неодноразово ми, християни, люди з вірою в Єдиного Бога Отця, необачно або з гордості, можемо відкинути слабких у вірі або людей, що згрішили.

Натомість Ісус, заходить в будинки, приходить на поля, на роздоріжжя, опускається в найнепроглядніші місця нашого існування, щоб віднайти загублену цінність - Душу грішника.

Віднаходить тих, що заблукали і радіє великою радістю, що віднайшов втрачених. "Цей грішників приймає і їсть разом з ними (Лк. 15.2)".

Осудження, відкинення, погорда, байдужість не є єфективним методом до навернення або віднайдення грішників. Навпаки, ми самі дозволяємо гріху, відводити нас від Бога, і блукати.

Натомість  пригорнути з батьківською любов'ю, допомогти підвестися з упадку, відшукати заблуканих і привести до Церкви - це стати чоловіком, що знайшов загублену вівцю, це стати жінкою, що знайшла загублену драхму, це стати тими, що радіють з навернення навіть одного грішника. 

Місія нас, як християн - це допомагати Богу знаходити тимчасово втрачених, бо і ми неодноразово губимося і Бог нас знаходить і радіє за нашу навернену душу.

" Ви бо колись були темрявою, тепер же - світлом у Господі, поводьтеся як діти світла( Еф 5.8)". Амінь.

О. Віктор Мица

Найважливіше на сьогодні

Молімося, щоб усі батьки, які оплакують смерть сина чи доньки, знаходили підтримку в громаді та отримали від Духа Утішителя мир у серці

Детальніше
Ужгородська Унія

Історія створення МГКЄ


Архітектура
Сакральні пам’ятки

Наша древня єпархія багата на сакральні пам’ятки, які притягують не лише вірників нашої Церкви, але також і численних туристів, для яких наші давні церкви є не лише просто музейним експонатом, але й місцем молитви та роздумів.


Детальніше
Духовність
Відпустові місця

Прощі нагадують нам нашу земну мандрівку до неба. Традиційно це інтенсивний час відновлення молитви. Для прочан, які шукають живих джерел молитви, відпустові місця - це виняткові місця, де можна пережити різні форми християнської молитви.


Детальніше
Рекреація
Пасторальні центри

Життя християнина - це не лише молитва, але й братнє перебування у спільноті, яка разом йде до спасіння. Наші пасторальні центри є місцем, де наші вірні збираються, щоб разом пережити цінний духовний та людський досвід через молитву, відпочинок, спілкування.


Детальніше

Не маємо іншого довір'я, крім того, що його черпаємо від Тебе, Діво найпокірніша.

св.Єфрем Сирійський, Проповідь про Пречисту .діву Марію

Мене дивує, що декому неясно, чи можна Пресвяту Діву називати Богородицею чи ні. Коли ж Господь наш Ісус Христос є Богом, то якже не може бути Богородицею Пресвята Діва, що Його породила?

св. Кирило Олександрійський, Перший лист до єгипетських монахів

Багато імен має Марія і мені приємно ними її називати. Вона - нове небо , бо  вній Цар царів мешкав. У неї Він увійшов і прийшов на світ, подібний до неї формою і видом. Марія - це виноградна лоза, що в надприродний спосіб видала виноград як плід. Вона - джерело, з якого б'є жива вода для спраглих, і ті, що п'ють її, видають стократний плід

св. Єфрем Сирійський, Проповідь на Христове Різдво

Відповідаючи на вимоги сучасності наша єпархія реалізовує різні проєкти, покликані на покращення загального добробуту Церкви та народу. Це і робота з військовими, ромами, молоддю, збереження культурних пам'яток тощо.

Церква в особливий спосіб опікується людьми, які потребують особливої допомоги. У цих людях ми зустрічаємо самого Христа, який сказав: “Що ви зробили одному з найменших оцих - те ви мені зробили”.

Семінарія - серце нашої єпархії. Тут молоді хлопці, які колись відчули поклик Бога, плекають та розкривають своє покликання.

Наша єпархія пропонує для вірних різні паломництва, під час яких можна пізнати не лише культурні та історичні місця, але і збагатитися духовно та поглибити свою віру.

img
...я не маю що дати, хіба що цей Рожанець...
о. Петро ОРОС
Усе для Тебе ІСУСЕ!
о. Петро ОРОС
...Нікуди тікати не буду. І що за біда, як вб’ють: умерти за Христа – значить вічно жити
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Прошу молитися на Вервиці чим частіше...
о. Петро ОРОС
...Нехай буде СВЯТА ВОЛЯ ГОСПОДА...
о. Петро ОРОС
Мамко Божа спаси мене!
о. Петро ОРОС
…Тобі, Твоєму Пречистому Серцю вручаємо і присвячуємо себе, Матір Милосердя. Проси у Господа ту милість, яка в змозі відразу привернути людське серце...
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Хто на Бога надіється, той не обманеться!...
о. Петро ОРОС
...Не тратьте надії і не сумуйте! З нами-бо сила доброго нашого Бога!...
о. Петро ОРОС
...Не журіться нич, Бог буде вам помагати. І я чим буду годен, тим вам поможу...
о. Петро ОРОС
...Це життя коротке, але від цього життя залежить наше вічне життя...
о. Петро ОРОС
Минулі події
Слово дня
Переглянути все
    • " Отак, кажу вам, що на небі буде більша радісь над одним грішником що кається, як над дев'яносто дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння (Лк. 15. 7)".

      Неодноразово ми, християни, люди з вірою в Єдиного Бога Отця, необачно або з гордості, можемо відкинути слабких у вірі або людей, що згрішили.

      Натомість Ісус, заходить в будинки, приходить на поля, на роздоріжжя, опускається в найнепроглядніші місця нашого існування, щоб віднайти загублену цінність - Душу грішника.

      Віднаходить тих, що заблукали і радіє великою радістю, що віднайшов втрачених. "Цей грішників приймає і їсть разом з ними (Лк. 15.2)".

      Осудження, відкинення, погорда, байдужість не є єфективним методом до навернення або віднайдення грішників. Навпаки, ми самі дозволяємо гріху, відводити нас від Бога, і блукати.

      Натомість  пригорнути з батьківською любов'ю, допомогти підвестися з упадку, відшукати заблуканих і привести до Церкви - це стати чоловіком, що знайшов загублену вівцю, це стати жінкою, що знайшла загублену драхму, це стати тими, що радіють з навернення навіть одного грішника. 

      Місія нас, як християн - це допомагати Богу знаходити тимчасово втрачених, бо і ми неодноразово губимося і Бог нас знаходить і радіє за нашу навернену душу.

      " Ви бо колись були темрявою, тепер же - світлом у Господі, поводьтеся як діти світла( Еф 5.8)". Амінь.

      О. Віктор Мица

    • Роздумуємо сьогодні над Словом Божим з Єв. від Луки 14 гл.
      Майже всі люди, маємо рівень любові дуже звужений, обмежений, на рівні батьків до дітей і навпаки. Але Господь наш Ісус Христос, бажає, щоб людина була щаслива в повноті Божої любові, тому акцентує увагу на собі.
      Запрошує нас, відв'язатися від всього, що ми маємо, навіть від рідних, друзів, знайомих і всього матеріального, немовби зненавидіти все, що відволікає мене від правдивої подорожі вже тут на Землі з Ісусом.
      "Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем(Лк. 14, 27)".
      Що б у повні пізнати Божу любов, щиру любов, найперше, кожного ранку ми повинні дивитися на Хрест, де така любов у повній мірі виявляється.

      У Пс. 69.37,  знайдемо такі чудові слова: " Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога житимуть у Ньому.
      Сьогодні Слово Боже спонукає нас розкласти пріорітети, роздумати,  наскільки я є готовим до будування, щасливого життя в Ісусі?

      О. Віктор Мица

    • Третьго дня, Бог наказав Землі родити рослини, дерева і плоди за їх родом. Земля робить це до сьогоднішнього дня на Слово Господнє.

      Сьогодні ми є споживачі цих земних благ, маємо обов'язок, бути такими ж безкорисливими і з любов'ю ділитися, як Отець наш Небесний все нам дає.

      Сьогоднішнє Євангеліє від Луки (14.12-15), запрошує нас помічати потребуючих, убогих, калік, кривих та сліпих, і радо їм допомогти не чекаючи нічого взамін, " бо за це все віддасться в день воскресіння праведних (Лк. 14.14)"

      "Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім(Лк. 14.15)

      О. Віктор Мица

    • Лк 10:34: "Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним."

      Що робити, щоб осягнути життя вічне, щоб могти жити на повну, щоб життя приносило радість і наповнювало? Бог дає нам заповіді, Своє слово, церкву, молитву і ще багато інструментів, які нам допомагають рухатися до цілі. Ці засоби не є цінні самі в собі, але лише як середники, які допомагають нам осягати життя вічне – любов, яка є схожа на ту, котру до нас Господь проявляє. 

      В притчі, котру нам Ісус сьогодні розповідає, ця любов є дуже конкретна, виявлена до конкретної особи, в конкретній ситуації і в конкретний спосіб. Це дуже важливо! Любов – це не щось розмите, абстрактре, незрозуміле. Любов це щось що можна конкретно проявити і конкретно відчути!

      Ісусе, навчи мене бути ближнім для того, хто цього потребує!

      о. Юрій Кіш

    • Лк. 9:40: "благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!"

      Сцена сходження Ісуса з гори Преображення чимось нагадує сходження Мойсея з Синаю і зіткнення з поклонінням золотому тельцю (пор. Вих 32,19). Коли Бог відкривав Свій шлях на горі, внизу бракувало віри. Люди віддавали перевагу власним уявленням про божественність, вважали за краще рукотворний знак, ніж довіру до Невидимого. 

      Учні Ісуса, яким Він сам дав «силу й владу над усіма бісами» (Лк 9,1), мабуть, намагалися використати їх якось по-своєму, забуваючи про довірливу залежність. На запитання про причину їхньої поразки Христос відповідає: «через вашу малу віру» (Мт 17:20). Можливо, учні не хотіли бути дітьми, свідомими власної немочі, які хочуть покладатися виключно на Отця, який не відмовляє у Святому Дусі тим, хто просить.

      Віра – це не самозакоханість, не впевненість у тому, що я «маю» Бога і силу. Віра – це впевнена надія, що Бог тримає мене в своїх добрих руках, що Він знає, чого ми потребуємо в цей момент – я і людина, яку я зустрічаю.

      Ісусе, навчи мене більшої віри!

      о. Юрій Кіш

    • Лк 10:20: «Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.»

      Апостоли повертаються з сяючими обличчями після успішної «місіонерської експедиції». Вони на практиці переконалися, яку силу отримали від Ісуса – навіть злі духи підкоряються їм.

      Ісус же спрямовує ейфорію своїх учнів на набагато важливіший факт – їхнє обрання Його співробітниками: «Радійте, що ваші імена записані на небі». 

      Іноді в нашому житті так бракує радості. Так багато важких і сумних подій затягують наше небо темною хмарою і не видно навіть промінчика сонця. Можливо, тоді варто згадати запевнення Ісуса: наші імена записані на небесах. Так, бо, зрештою, Бог створив нас для себе, вибрав нас, призначив для своєї слави і чекає на нас. Навіть тоді, коли сонце не світить на нашому небі....

      Ісусе, дякую Тобі за моє імʼя, котре Ти записав у себе на долонях!

      О. Юрій Кіш

    • Лк 13:8-9: «А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.»


      Господь Ісус розповідає нам у сьогоднішньому слові про Боже довготерпіння. Власник смоковниці, посадженої у винограднику, вже три роки чекає плодів і готовий чекати четвертий рік, бо садівник пообіцяв йому, що зробить все, що в його силах, щоб наступний урожай знову не був безплідним. 


      Дійсно, «Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву і вельми милостивий» (Пс. 103:8). Але це Божественне довготерпіння не повинно бути приводом для того, щоб відкладати навернення, відмовлятися від постійного черпання з джерел Божої благодаті – таїнств, Слова Божого, молитви, спільноти, добрих діл… – які насичують і оживляють наші душі і роблять з нас людей, які приносять плід.


      Господи, дякую Тобі за Твоє довготерпіння!

      О. Юрій Кіш