Багато людей помилково думають, що їхній гріх є лише їхньою приватною справою, навіть вважають, що Бог не звертає увагу на їхнє життя та на їхні гріхи. Але книга Буття нам сьогодні доводить, що скарги про грішне життя людей піднімаються до Неба, і Бог хоче навести лад, бо гріх завжди робить безлад. Бог є справедливий, Він перевіряє, чи ті скарги правдиві, чи ні (пор. Бут.18,20-21). І поряд із грішними людьми бачимо праведного Авраама, який хоче стримати справедливий Божий гнів. Він закликає Бога до милосердя, щоб Він помилував ціле місто заради декількох праведників, які там живуть. Авраам навіть торгується з Богом, і Господь обіцяє, що навіть заради десяти праведників залишить ціле місто (пор. Бут.18,32). Отже праведні люди можуть стримувати справедливий гнів Божий. З цього можемо порозуміти, наскільки є важливо нам молитися і перепрошувати Господа навіть за тих, які страшно грішать, випрошувати Боже милосердя для всіх.
А коли запитаємо, що привело Содому та Гомору до такого стану перебування в тяжких гріхах, то у книзі Приповідок знаходимо відповідь: «Погибелі передує гординя, падінню ж – бундючний дух» (Прип.16,18). Це бачимо часто і в сучасному світі, бо багато людей у своїй гордині не хочуть бачити власні гріхи, більше того, вони ще й бунтують, що ніби Бог через заповіді забороняє їм грішити. І це приводить до остаточної загибелі. Ці люди думають, що ходять легкою дорогою, але забувають, що «Бувають путі, що здаються простими, але кінець їх – дорога смерти» (Прип.16,25). Тому, коли стараємося жити праведним життям, не потрібно боятися випробовувань, адже це є ознакою того, що Господь нас цінує, як щось дорогоцінне, на подобу срібла і золота, бо «Як горно срібло, а вогонь золото, так Господь випробовує серце» (Прип.17,3).
о. д-р Августин Соланський