Слово дня

Сьогодні свята мати церква згадує день мученицької смерті блаженного Теодора Ромжі. І в цей день євангеліє говорить нам про Блаженства, тобто обіцянку Господа для тих котрі шукають і хочуть пізнати Його. Слово Блаженний знаходимо в словнику, як  людина, яка сподобалася пізнати благо, благодать Божу. Власне життя і подвиг владики Теодора Ромжі, показує, що він дійсно зажив ці блаженства, але також Господь запрошує кожного з нас то пізнання Його. 

О. Віктор Бурлака

У сьогоднішньому світі ми часто спостерігаємо гонитву за владою, кар’єрою. Щоб осягнути свою мету, людина здатна на різні безчинства, спекуляції, обман, фальшиве свідчення... На протязі всієї історії людства дар влади часто спотворюється, зростаючи у беззаконному зловживанні: « У мене влада відпустити Тебе і влада розіп’ясти Тебе» (Ів.19, 10). І ми бачимо, що такій вседозволеності Ісус дає серйозний виклик, нагадуючи, де знаходиться ядро всякого володарювання, яке дається як дар і вимагає великох відповідальності. « Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори» (Ів.19.11).

Христос, який є істинним Володарем розкриває справжній сенс цього покликання, яке розкривається у служінні. Такий підхід у світі є незрозумілий, тому Господь і наголошує в сьогоднішньому Євангелії, що Його царство не від цього світу.  (Пор. Ів.19,36), а отже і принципи царювання є також відмінними: « І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 27-28).

Псалмопівець Давид свідчить, що Боже слово є світильником для ніг і світлом для стежки. (Пор. (Пс.118, 105), а Сам Господь говорить, що духовний рівень спраги та голоду не здатний утамувати хліб пшеничний, але Слово Боже. Воно насичує (Пор. Мт.4,4). Боже Слово робить тебе причасником родоводу Ісуса Христа, як проголошує 

сьогоднішнє Євангеліє: «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують» (Лк.8,21). І причасність до цього родоводу через Слово є тіснішим і глибшим як прямий родовід від Авраама, Ісаака та Якова 

( Пор. Ів. 8,44).

«Бо слово Боже живе і діяльне, і гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток» ( Євр. 4,12). 

Саме тому, читання Слова Божого має бути невід’ємною частиною нашого духовного та молитовного життя.

о. Олександр Петах

Людина створена Богом і вона у своєму житті Бога потребує. Але через зранення людської природи гріхом, вона може не відчувати цієї потреби і спрагу Господа замінювати іншими речами, часом грішними, що руйнують її.

Однак, коли людина переживає складні обставини у житті, це часто спонукає навіть невіруючих шукати та триматися за Бога, як останню надію. В цей час людина зранена своєю бідою, бувши навіть далекою від Бога може знайти Його і плекати дуже гарячі відносини, а Господь, який у такий спосіб знаходить загублену вівцю, радо її приймає і дає відчути їй свої обійми. Поволі,  в цих Божих обіймах  людина виходить із своїх проблем і може статися так, що вона знову повертається на життєвий шлях, який немає нічого спільного з Господом. Ось від таких користолюбних маркетингових відносин застерігає нас сьогоднішнє Євангеліє, пропонуючи нам стосунки, в основу яких покладена не власна вигода, а стосунки, фундаментом яких є любов, що зростає у безконечну вічність.

о. Олександр Петах

Плекаючи свої відносини з Господом, людина чує Божественний заклик: «Увійди в радість Господа твого» (Мт. 25, 23). Так, людина, за свідченням самого Ісуса Христа уже тут, на землі, є носієм Царства Божого. (Пор. Лк.17, 20-21), яке, як підкреслює Син Божий, береться силою. (Пор. Мт.11,12). 

Виходить, щоб його здобути та уберегти, потрібно проявити зусилля та непохитну силу волі Адже під тиском життєвих обставин та різноманітних спокус, часом навіть практикуючий християнин, не встоявши перед обманливими насолодами та вигодами світу цього може спричинитися до руйнуючого процесу – розділення Царства Божого.

Тому дуже важливо уміти правильно розцінювати вартість речей і розуміти, що духовні речі мають набагато вищу ціну, навіть якщо так не здається. Про це засвідчує сам Господь у Євангелії сьогоднішнього дня: «Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає» (Лк.11.23).

Коли людина переживає у своєму житті якісь прекрасні миті, гарний досвід, вона має нестримне бажання ділитися своєю радістю.

Людина-християнин, яка має живі стосунки з Господом, яка «скоштувала  Його і побачила, який він благий», без сумніву, розуміє, що кращих моментів як бути у присутності свого Господа -  немає у цьому житті.

З цього часу розпочинається новий етап у житті такої людини, який підкорюється звичному принципу, що згаданий вище – ділитися своєю радістю. А ділення саме таким досвідом і є проповіддю Євангелія.

Хтось скаже, що проповідь є літургічним елементом, який здійснює священик в певний час і у зазначеному місті Літургії. Але це не зовсім так. Бо коли тебе переповнюють позитивні емоції, ти хочеш кричати про них на весь світ, а це і є проголошення Євангелія, про яке сьогодні у посланні до Солунян згадує Павло: проголошення з великим змаганням, без облуди, нечистоти, зажерливого або улесливого слова, без підступу, розуміючи при цьому водночас і всю складність, і простоту тагого проголошення.

Простота полягає в тому, що ти для цієї проповіді користаєш не лише свої уста, які промовляють заучені  фрази та користають певні принципи красномовства, а ти просто живеш у своїх відносинах із Ним, і живеш саме так, бо по інакшому не вмієш, не бажаєш. У цьому полягає також і складність проповіді – багатьом людям «така праведність не до вподоби» але ти все одно вибираєш « подобатися Богу, а не людям.

о. Олександр Петах

Господь постійно бажає відкриватися. Він завжди є ініціатором будувати відносини з людиною. З біблійної історії ми бачимо, як він ініціює відносини з Авраамом та іншими старозавітніми патріархами;  з Ноєм, Мойсеєм, пророками, суддями, царями та, зрештою, всім ізраїльським народом. 

У розбудові цих відносин, щоб зробити себе доступним людині, Він здійснює одне з найбільших таїнств в історії Бого-людських стосунків – таїнство Воплочення, в якому Господь найвиразніше та найголосніше промовляє до людини, чекаючи на її відповідь.

Ця відповідь людини Богові є нічим іншим як молитвою.

Так само як постійний діалог між людьми робить іх близькими, дарує здатність любити,  довіряти – молитва це робить у відносинах із Господом. Вона - це не тільки можливість просити, дякувати, виражати свою біль або радість перед Ним. Молитва – це також відчути цінність у Божих очах, насолоджуватися неймовірною радістю від того, що твій Бог тебе любить, тобі довіряє, та здатний перевернути хід історії заради тебе.

о. Олександр Петах

Господь бажає відкривати. Він постійно відкриває для тебе духовні речі, Божественні таїнства. Ці Божественні одкровення можуть бути виключно у духовному аспекті, а можуть бути скритими у твоїх буднях і турботах, за якими ти або бачиш безвихідь, або Софію – Премудрість Божу, яка ствердно заявляє: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої це не ваші дороги... Бо наскільки небо вище за землю, настільки вище дороги Мої за ваші дороги, а думки мої за ваші думки». (Іс.55, 8-9)

Ісус готовий у великій мірі відкривати нам Отця, але через свою духовну сліпоту ми нездатні бачити. Людина у великому духовному запалі запитує: «Господи, покажи нам Отця». (Ів.14, 8) А у відповідь чуємо глибоку правду про нашу нездатність духовного споглядання: « Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш Пилипе мене». (Ів.14, 9)

Ісусе, ми хочемо бачити те, що ти скрив від сильних світу цього, а відкриваєш немовлятам. (Пор. Мт.11, 25)

Є така гарне прислів’я: «як собі постелиш, так будеш спати».

•

Сьогоднішня притча відкриває нам бодай три важливі істини:

 1. Ні багатство, ні бідність не є квитком до спасіння;? Тільки віра та уповання на Бога!

 2. По смерті 2-го шансу не буде. Твоє життя – це тільки один шанс, не змарнуй його!

 3. Якщо ти тепер не хочеш слухати Божого слова, то потім ніяке чудо не допоможе!

•

Життя тепер — це шанс, якого більше не буде. Ти попереджений, тому не промахнися прожити його правильно!

•

Спасіння залежить не від коштів, чи їх відсутності, а від цінностей: що для мене важливе, у що вірую, на кого/що покладаюся…?

Ти сам/сама вибираєш, що мені важливе тепер, яке матиме наслідок у вічності. 

•

«Господи, я вірю твоєму Слову. Навчи мене покладатися тільки на Тебе! Я вибираю тут і тепер жити з Тобою, щоб і по смерті у вічному житті тішитися з Тобою і Твоїми святими в небесах!»

О. Іван Дудура

У часи Ісуса слуга був на рівні товару чи інструменту для свого господаря. Все ж сотник дорожить своїм слугою.

Не про кожного сотника (того хто «на посаді», чи «при владі») люди можуть сказати «достойний».

•

Не тільки сотник бачить в простому рабі когось важливого, але й Ісус, зцілюючи слугу показує, що кожна людина важлива для Бога, навіть якщо вона здається малозначущою чи навіть недостойною в очах цього світу.

•

Господь зважає не на зовнішній вигляд чи становище, а на серце кожної людини. Він Сам прийшов і став рабом, щоб нас викупити з неволі гріха і смерті.

•

«Ісусе, знаю, що я дорогий/дорога Тобі. Віддаю Тобі повноваження мого життя. Ти вертай мене до Життя і дай цінувати навіть найменшого!»

О. Іван Дудура

Цікаво чому Ісус посилає учнів на євангелізацію саме по двох?
•
Можемо зробити кілька припущень: 1)вдвох веселіше; 2)щоб підбадьорювали один одного й допомагали; 3)щоб недосвідчений вчився в більш досвідченішого; 4)щоб не відчували себе самотніми…
•
Євангелізація виявилися досить вдалою: «Сімдесят  вернулись з радістю, кажучи: Господи, і біси коряться нам у імʼя Твоє.»(Лк. 10,17).
•
Коли двоє досягають успіху, то важче привласнити славу переможця лише собі. Коли ти не сам, тоді мусиш поділитися славою – і то не тільки із товаришем, а й з Тим, Хто вас напочатку посилав.
•
Це Ісус навертає. Це Він чинить чуда. Ми є лише Його знаряддям. Уся слава належить тільки Йому.
•
«Прославляю Тебе, Господь, за те, що Ти посилаєш в моє життя людей із проповіддю Твого Слова. Я хочу йти за Тобою і перед Твоїм лицем. Дай мені відчути Твою потужну силу і за це всю славу віддавати тільки Тобі! Амінь»

О. Іван Дудура

Чим більше світла, тим більше видно бруду. Чим довше апостоли з Ісусом, тим більше виявляються темні сторони їхнього нутра.

•

З учнів починає «вилазити» назовні те, що досі було глибоко всередині і отруювало їх життя – суперництво, конкуренція, манія величі, бажання миттєвої помсти…

•

Ісус докоряє апостолам, при цьому не відкидає нікого з них! Христос не цурається грішників, але й не толерує гріха.

•

«Чим ближче я до Тебе, Господь, тим більше бачу в собі стільки зла, що ламає моє життя…

Помсту віддаю в Твої руки, бо Ти усе бачиш, Ти усе знаєш, Ти відплатиш…

Увійди в моє серце, очисти від усякого зла, що псує стосунки і отруює моє життя!»

О. Іван Дудура