Слово дня

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Середа 11 по ЗСД__ay.mp3[/audio]

Ще в Старому Завіті читаємо, як Бог обіцяв перебувати з своїм вибраним народом. Єрусалимський Храм був збудований саме для того, щоб Ізраїльський народ міг відчути і засвідчити Божу присутність між людьми. Але релігійна система вибудувана книжниками і фарисеями, система в якій не було місця для живого Бога, система яка не приймала Ісуса Христа як Божого Сина, призвела до того, що Бог, Який обіцяв перебувати в Єрусалимському Храмі, попереджає Своїх людей, що через їх гріхи Він покине Храм, який стане беззахисним проти ворогів. «Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім'я Господнє!”». І тільки ті люди, які зустрінуть Христа з вірою, зможуть отримати спасіння запропоноване Богом через Свого Сині. А якого Христа хочемо зустріти ми з вами? Того, який відповідає нашим очікуванням і планам, чи можливо Того, який прийшов викрити зло і перейняти на Себе його тягар на знак великої і безмежної любові?

о. Іван Ловска

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Вівторок 11 по ЗСД__cp.mp3[/audio]

Продовжуючи тему справжніх відносин з Богом, розпочату у 23 главі Євангелія від Матея, Ісус використовує метафору про побілені гроби. Побілити – це спосіб прикрасити щось, що є незугарне, щоб воно виглядало гарно, привабливо. Цим самим Христос докоряє книжникам і фарисеям за те, що вони дбають тільки про зовнішній вигляд своєї побожності, а всередині вони є лицеміри. В цьому і криється фальш у відносинах з Богом. «Господь не дивиться так, як дивиться людина. Адже людина дивиться на обличчя, а Бог дивиться на серце!». Тому вожливо дбати про внутрішній, духовний, стан нашого життя. Важливо дбати про те, як ми будемо виглядяти в очах Божих, а не тільки перйматися тим, якими ми є в очах інших людей.

о.  Іван Ловска

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/понеділок 11 по ЗСД__cm.mp3[/audio]

Вчення книжників і фарисеїв фактично унеможливило встановлення щирих (справжніх) стосунків з Богом. Чому? Тому що вони вчили дотримуватись скрупульозних дій, замість того щоб покладатися на Божу бдагодать, і через це для простих людей було «замкнене Царство Небесне». Ті, хто претендував бути проводирями народу, книжники і фарисеї, насправді є «нерозумні і сліпі». Вони самі потребують когось, хто би міг стати їхнім проводирем. Таким є Ісус Христос, який своїм, власним прикладом показав, що у справжніх, щирих, відносинах з Богом важливішим є не дотримання певних ритуальних чи обрядових дій, а «справедливість, милосердя і віра».

О. Іван Ловска

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Неділя 10 по ЗСД__zf.mp3[/audio]

Що таке молитва? Молитва – це розмова з Богом, це будування стосунків із Ним. Що таке піст? Піст – це відмова від тих речей, які мене віддаляють від Бога. Розуміючи ці поняття, ми розуміємо чому апостоли не могли вигнати цього біса, бо були далекі в той момент від Бога. Також Ісус наголошує, що вони мали малу віру. Так виглядає, що апостоли хотіли підійти до вирішення духовних справ, дуже «по-людському», і вони зазнали невдачі. Ми також часто хочемо духовні речі вирішити «по-людському»: хочемо знайти якусь духовну особу, яка помолиться, ми їй подякуємо, і нічого не змінюючи в своєму житті, все повинно направитись. Хтось хай молиться, а я буду продовжувати жити як жив. Зазвичай, такі спроби нічого не дають або мають короткотривалий ефект. Ісус же наголошує на тому, що до вирішення духовних проблем треба мати духовний підхід. Добре якщо є якась духовна особа, що мені допомагає, але крім цього моя молитва, мій піст, моя віра!

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Субота 10 тижня по ЗСД__eq.mp3[/audio]

Часто між християнами побутує думка, що ми чимось завинили перед Богом. Часто молитва, відвідування храму або паломництво, сприймається нами як данина, яку ми завинили перед Господом, і якщо її не дати то будемо покарані. Сьогоднішній діалог Петра й Ісуса, відкриває нам правду про те, що якщо ми є синами Божими, то ми є вільними від «податку». Якщо я син Божий, то молитва, похід до храму, паломництво я звершує не із обов’язку, а це випливає зі стосунків, які я як дитина маю зі своїм Небесним батьком. Я з Ним розмовляю у молитві, приходжу до храму, щоб стати з Ним ближчим у Євхаристії, іду на паломництво, щоб свідчити про любов яку заживаю з Богом. Важливо, щоб ми стали як сини, як діти, щоб могти війти в царство небесне.

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/П'ятниця 10 тижня по ЗСД__qw.mp3[/audio]

У сьогоднішньому євангельському уривку садукеї пробують за допомогою «мудрості тілесної», як її назвав апостол Павло, підловити Ісуса. На противагу, Спаситель у своїй відповіді є простий, щирий і проголошує «Божу благодать». Ми часто пробуємо Бога втиснути у рамки нашої моралі і вчення, для того щоб виправдати свої погляди і вчинки, і зазвичай з цього виходить якась утопія або ідеологія, і через це рано чи пізно таке вчення зазнає поразки. На противагу Євангеліє Христа живе і діяльне ось уже більше 2000 років, тому що воно проголошує істину. А ця істина не заключається в мудруванні, а заключається в ЛЮБОВІ, тому люди дивувалися навчанню Христа, тому Павло так сильно хотів ще раз побачити спільноту в Коринті, тому Церква жива і досі.

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Четвер 10 тижня по ЗСД__ya.mp3[/audio]

Апостол Павло пише Коринтянам про Бога, наголошуючи що Він є утіхою для нас, і щоб ми утіху котру отримали несли іншим, і їх утішали. В цих словах проглядається місія яку на нас християн покладено, нести утіху тим, і в ті місця, де є потреба. В Євангелії Христос продовжує й каже про плоди, тобто виконуючи свою місію, ми будемо приносити плоди, і по цим плодам можна буде оцінити чи ми апостоли утіхи чи апостоли ненависті. Чи ми приносимо Царство Боже іншим вже тут на землі, чи ми приносимо пекло ненависті не прийняття. Розпізнаваймо, де я сьогодні, яку місію я виконую, і не біймося бути апостолами утіхи, адже ми цього потребуємо так само як й інші люди.

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Середа 10 тижня по ЗСД__8h.mp3[/audio]

Сучасний світ спонукає нас все висвітлювати, і дуже часто люди у соціальних мережах представляють речі бажані, а не дійсні. Часто за картинкою «згоди», ховається багато бунту і не прийняття. Щось подібне ми бачимо у першому сині, який не може сказати «ні», і це ознака страху, не зрілості і поганих стосунків. На противагу у другому сині ми бачимо зрілу особу, яка відчуває себе гідною і люблячою, особу що є прийнятою, і не боїться робити вибір, адже це те що зарезервовано за нею. Зрілість другого сина дозволяє йому побачити батька який не осуджує його за відмову, а продовжує любити, і це змінює рішення сина. Адже коли зустрічаються дві вільні волі, то там починається чудо. Де я себе сьогодні бачу, який я син із цих двох, адже батько є незмінний у своїй любові!

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/вівторок 10 тижня по ЗСД__wv.mp3[/audio]

Первосвященники і старші народу не відповідали Ісусу, тому що боялися народу, боялися Спасителя, боялися влади, боялись втратити авторитет. Страх їх обмежував так сильно, що вчителі Ізраїлю боялися говорити те,  що було в них на серці. Німі і скуті моральні авторитети… На противагу Христос, яким керує не страх а любов, відчуває себе на стільки вільним і прийнятим, що іноді не потребує навіть переконувати когось. І нас Бог хоче бачити вільними і люблячими дітьми, щоб наше життя не перетворювалось на вічний страх і переживання, а щоб ми були ВІЛЬНІ, вільні у любові яку приймаємо і даруємо!

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Понеділок 10 по ЗСД__rf.mp3[/audio]

Сьогодні апостол Павло дуже твердо каже, що якщо моя надія і віра в Христа обмежується моєю реальністю, і я не дивлюся на Спасителя з перспективи вічності, то я найнещасливіший з людей. Якщо моя віра і надія правильно будуються на Христі, то різні випробування і труднощі які я маю на протязі життя, не стають для мене фатальними, адже з Христом не можливо програти. Навіть коли зустрічаюся із смертю, то з Христом це тільки початок. Тому ми християни є повні радості і надії, яку нам приносить Спаситель, адже ми маємо не тільки теперішнє але і майбутнє, і віру в Бога, що є любов, яку ніхто від нас не може забрати! 

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/неділя 9 по ЗСД__y1.mp3[/audio]

Важливим є той факт, що Ісус відходить молитися на самоту. Учні відпливають але їх застає буря. Плаваючи по життєвому морі, ми час від часу зустрічаємося з бурями. І якою є наша реакція? Реакція апостолів – страх. Кожна кризова ситуація, може викликати всередині в нас страх. Але приходить Ісус і говорить кожному з нас: Будь спокійний – не бійся. Такий мир, тобто відсутність страху є плодом молитви, плодом перебування з Ісусом. Скільки часу приділяю особистій молитві?

о. Станіслав Федак

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/пророка Іллі __qc.mp3[/audio]

Проживаючи життя ми схильні формувати якісь установки, якісь своєрідні «правила життя», за якими всі мають жити. Уривок сьогоднішнього Євангеліє показує нам, що через такі упередження, «правила», земляки Ісуса не побачили в Ньому месію, Спасителя світу. Закон, який вони сформували в своєму серці не дав можливості відчути що перед ними Бог. Так само ми, через такі упередження і своєрідні «правила» часто не помічаємо Ісуса в нашій буденності, в наших ближніх, і виганяємо його з нашого життя. Просім Господа сили, щоб ми пізнавали його через різні ситуації та в наших ближніх.

о. Станіслав Федак