Божа присутність у нашому житті постійно відкриває нові можливості

З книги Буття читання

Буття 43:26-31; 45:1-16

«Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі. 27. Тоді він спитав їх про здоров’я та й сказав: “Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще?” Вони відповіли: 28. “Здоров раб твій, наш батько; він ще живий” і, схиливши голови, поклонились до землі. 29. А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: “Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали?” і додав: “Бог нехай милує тебе, мій синку!” 30. І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата, і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав. 31. По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: “Подавайте лишень страви”. 45:1. Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: “Виведіть усіх від мене!” І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам. 2. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона. 3. Та й каже Йосиф до братів своїх: “Я – Йосиф! Чи ще живий мій батько?” Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним. 4. А Йосиф каже до своїх братів: “Приступіть лишень до мене”. І вони приступили. Та й каже він знову: “Я – Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. 5. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами. 6. Оце ж два роки голоду на землі, а ще п’ять років не буде ні оранки, ні жнив. 7. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком. 8. Отож не ви мене сюди послали, а Бог; Він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю. 9. Поспішайте ж до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся! 10. І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе. 11. Я буду там утримувати тебе – ще бо п’ять років буде голод, аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе. 12. Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас. 13. Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька”. 14. Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї. 15. Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним. 16. У палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон і його слуги».

З книги Приповідок читання

Приповідки 21:23–22:4

«Хто стереже уста і язик свій, | той стереже від лиха свою душу. 24. Нахаба, чванько – таке ім’я насмішника, | що поводиться з надмірною пихою. 25. Бажання ледаря для нього вбивче, | бо його руки уникають роботи. 26. Грішник щодня чогось бажає жадібно, | а праведний дає, не жалує нічого. 27. Жертва злих – гидота, | а надто, як вони її зі злим наміром приносять. 28. Брехливий свідок загине, | а людина, що вміє слухати, завжди матиме слово. 29. Зла людина прибирає самовпевнений вигляд, | а праведний вважає на свої вчинки. 30. Супроти Господа немає ні мудрости, | ні розуму, ні ради. 31. Коня готують на день бою, | але від Господа перемога. 22:1. Добре ім’я ліпше, ніж великі багатства, | а доброзичливість – ніж срібло та золото. 2. Багач і бідний стрічаються: | Господь створив їх обидвох. 3. Обачний бачить лихо й ховається, | а легковажні йдуть далі – і зазнають кари. 4. Нагорода за покору – острах Господній, | багатство, слава й життя».

 Божа присутність у нашому житті постійно відкриває нові можливості

Життя з Богом не дозволило Йосифові замкнутися у собі, назавжди затаїти біль і образу. Зустрівшись із своїми братами, після певних спостережень і вагань Йосиф просить їх, щоб не ятрили себе і не картали за минуле (Бут 45:4-5), бо «Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком» (Бут 45:7). Фразу «Бог послав мене перед вами» Йосиф повторює двічі − у 5-му і 7-му віршах Бут 45. Тільки глибокий досвід Божої присутності дозволяє людині говорити з такою впевненістю і дивитися на життя Божими очима, у ширшій перспективі, включаючи спасіння інших людей.

Божа присутність у нашому житті постійно відкриває нові можливості, не дозволяє зосереджуватися на собі, на своїх жалях, гіркоті, ранах. У Бут 45:3 Йосиф відкриває своє ім’я і запитує: «Чи живий мій батько?». Усі немов заціпеніли. Тоді у наступному вірші він каже: «Я − Йосиф ваш брат». Він називає їх своїми братами, і тому опісля читаємо про сльози і спілкування…

Наша відкритість на Бога − це завжди відкритість на ширшу перспективу, уможливлення майбутнього, поступове усвідомлення незбагненних шляхів Господнього Промислу стосовно усіх людей. Ніхто не є самотнім островом і не живе тільки для себе. Наше життя завжди має більше значення, ніж ми можемо це осягнути. 

о. Рома Северин