Слово дня

В сьогоднішньому Євангелії Ісус попереджає нас про важкі часи, які прийдуть на цей світ. Але Його слова є також джерелом надії. Він говорить про війну, переслідування, зраду, і про те, що любов багатьох охолоне. Та незважаючи на ці виклики, Ісус закликає нас зберігати витривалість у вірі, обіцяючи спасіння тим, хто витримає до кінця. Ці слова нагадують нам, що християнське життя – це не лише шлях благодаті, але й шлях випробувань, які ми проходимо з надією і довірою до Бога. Нехай ці труднощі зміцнюють нашу віру, а не зламлюють, і нехай допомагають нам залишатися вірними Його любові.

О. Юрій Керестеші

Чи відчуваєш ти, як страх іноді сковує твоє серце, коли потрібно говорити правду? Подивися на Івана Хрестителя! Він стояв сам перед силою царя, але не зламався. Він знав, що правда дорожча за життя, і це зробило його непереможним. А Ірод? Він мав усе: владу, багатство, вплив, але став рабом власної слабкості. Сьогодні ми стоїмо перед тим самим вибором: обрати сміливість, яка веде до свободи і життя, чи страх, який замикає нас у клітці компромісів і духовної смерті. Бог кличе нас бути вільними, бути сильними, бути справжніми. Чи наважимося ми відповісти на цей заклик?

о. Юрій Керестеші

Коли ми кудись їдемо, то беремо з собою багато речей, які нам і не потрібні, але ми переживаємо, що як ми будемо без них. Ісус дає своїм учням детальні настанови: «Не брати з собою нічого на дорогу, крім палиці, ні хліба, ні сумки, ні грошей.» Тобто, вони мають бути повністю залежними від довіри до Бога. Для єврея торба означала, що  можна було щось носити в ній з собою в дорозі: одяг чи їжу наприклад. Торба також мала символічне значення. Торби носили з собою фарисеї та книжники, куди вони збирали пожертвування на храм у Єрусалимі. Нерідко, частину пожертвувань вони залишали собі. Тому торба мала також значення жадібності та крадіжки. Можливо, тому Ісус посилає апостолів без торби, щоб ті відрізнялися від фарисеїв. Бо апостоли також проповідували про Царство Боже, але не мали з собою символу жадібності. Цим Словом Господь сьогодні вчить нас: неважливо як складаються наші життєві обставини, які ми іноді не можемо зрозуміти, але Він завжди піклується про нас. Тому від нас потрібна просто - довіра. Як казав Святий Йоан Павло II: « Довіра до Бога дає Йому змогу творити чудеса.»

О. Юрій Керестеші

Ми бачимо, як Ісус, повернувшись до рідного Назарету, зіштовхується з глибоким непорозумінням і недовірою від людей, які знали його як звичайного теслю і сина Марії. Це нагадує нам, що навіть найсвітліші вчення і найглибші істини можуть бути відкинуті через власні упередження і вузьке сприйняття. Ми часто виявляємося обмеженими нашими уявленнями про людей і їх можливості, не помічаючи, що справжня повнота і дари можуть приховуватися в найнеочікуваніших формах. Ісус показує, що справжнє визнання і віра можуть прийти лише тоді, коли ми відкриті до нових ідей і готові бачити за межами нашого звичного кругозору.

О. Юрій Керестеші 

Сьогодні ми читаємо історію про віру однієї жінки,настільки сильну, що вона змогла зосередити увагу Христа на собі і здійснити чудо зцілення. Жінка, яка страждала на кровотечу, яка витратила все своє майно на лікарів, вже була дуже змучена  і впала духом. Але все одно її віра залишалася дуже сильною. Вона говорила  собі, що треба  торкнутись Його краю одягу. І це було виявленням її сильної віри.Скільки разів ми в нашому житі торкаємося Христа у пресвятій Євхаристії? І чи можемо так казати як ця жінка, що треба лише торкнутися його і мої проблеми вирішаться?Але,щоб ми могли з такою вірою підійти до Христа, ми повинні знати -  Бог не вимагає багато. Він потребує всього! Бо лише коли я на 100% належу Христу, то тоді і  Він може на 100% діяти в моєму житі!

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Неділя 14 по ЗСД__bl.mp3[/audio]

У сьогоднішній притчі наш Спаситель Ісус Христос дає розуміння безкінечної щедрості Царства Божого і любові, терпеливості, а також справедливості Отця Небесного. Притча про весільний обід дуже добре ілюструє людську поведінку у відносинах із нашим Творцем. Весь видимий світ є подарунком Отця нашого Небесного для нас, Син Божий відкрив двері Царства Божого для кожного з нас і приготував кожному там місце, а ми своєю егоїстичною поведінкою відкидаємо ці подарунки. Як часто ми у своєму повсякденному житті чуємо поклик до радості цього життя, поклик до звершення духовний подвигів, поклик до того, щоб бути інструментом божим у становленні Царства Божого вже тут на землі, але різні земні речі є для нас важливішими за вічне. Тому просімо у своїх молитвах Всемогутнього Бога, щоб давав нам мудрість розрізняти першочергове від другорядного, і якнайчастіше обирати те, що веде нас до спасіння. І дуже просімо нашого Спасителя, щоб ми через наш егоїстичний стиль життя не втратили свого покликання і були обраними для участі у вічному небесному бенкеті.

о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Субота14 по ЗСД__cd.mp3[/audio]

У сьогоднішньому Євангелії ми є свідками, як наш Спаситель застерігає нас від подвійного життя! Він наводить приклад тогочасних духовний осіб, які жили приписами і законом Мойсея, але робили це без любові, які устами хвалили і величали Господа, але серця їхні були далеко, які вважали себе істинними вчителями народу і навчали народ, але не робили те, що самі навчали. Сам Христос каже: «Робіть, що кажуть, але не робіть так, як вони». Так і в нашому часі деколи є роздвоєння особистості: на словах ми Божі, але вчинки наші лукаві. І в своїй божественній науці Христос застерігає нас від цього деструктивного роздвоєння, кличе до простоти у повсякденному житті. Кличе, щоб ми у своєму житті ставили надію тільки на спасительну божественну науку, тому що тільки вона веде до миру в серці і спасіння наших душ. Молімо Христа Спасителя, щоб тільки Його голосу ми слухали, і довірялися повністю Його божественній науці.

о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/п'ятниця 14 по ЗСД__br.mp3[/audio]

У сьогоднішньому євангелії ми є свідками як наш Спаситель перетворює плач і відчай на радість і сміх. Батько, який переживає трагедію свого життя, бо смерть є близько до його дочки, прибігає з вірою і надією до Ісуса. Й Ісус відразу відкликається на прохання! А почувши про смерть його доньки, наш Спаситель каже до нього: «Не бійся! Тільки віруй.» Й Ісус рятує дівчину!

НЕ Бійся тільки віруй! Які прості слова, але яку силу мають в собі! І сьогодні Спаситель нас закликає не боятися і тільки вірувати, незважаючи на те, що є багато випробовувань у нашому житті! Просімо Господа, Владику життя, щоб забирав від нас паралізуючий страх, давав нам тверду віру і піднімав нашу душу від лінивства і безнадії до духовної праці і надії до Нього!

о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/четвер 14 тижня по ЗСД__fe.mp3[/audio]

У сьогоднішньому уривку з євангелія від євангелиста Марка дізнаємось, що Христос подорожує по ізраїльській землі і після чуда на морі, коли Він одним словом зупиняє бурю, сьогодні робить нове чудо – виганяє бісів з чоловіка, що його мучили. У нашому серці є багато думок, які нас мучать, і ці думки згодом впливають на наше зовнішнє життя. Багато людей, які переживають непрості часи у своєму житті, гніваються на Бога, тому що вважать, що це Бог робить проблеми в їхньому житті, Бог їх мучить. Але сьогоднішнє євангеліє показує, що людину мучать біси і гріхи, а Бог рятує і лікує.

Прибігаймо в молитвах до нашого Спасителя, щоб Він вигнав бісів з нашого серця і дарував нам спасіння і душевний мир!

о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/середа 14 про ЗСД__dc.mp3[/audio]

Нинішнє Євангеліє розповідає історію про великий страх апостолів загинути незважаючи на те, що Спаситель був з ними. Вони багато бачили, як Спаситель зцілює, відпускає гріхи і виганяє бісів, але переживаючи бурю на морі не вірили в те, що Ісус є Владикою і над природніми явищами. Так і ми знаємо, що Ісус є Спасителем і Сином Божим, що він є другою Особою Пресвятої Трійці, знаємо і віримо, що Він присутній у нашому житті. Але в часи кризи, проблем і бурі в нашому житті всі ці знання десь пропадають і ми вже не бачимо Спасителя біля нас, а маємо тільки паралізуючий страх загинути. Наша увага вже не є на Бозі, але на проблемах нашого життя. Але наш Всемогутній і люблячий Господь, як і там на морі в бурю зі своїми апостолами, так і в нашому особистому житті під час проблем, не є байдужим до нашого спасіння і не хоче нашої погибелі. Довіряймо Йому наше серце під час випробовувань. Тільки Він може зупинити бурю і дарувати нам божий мир у наші страждаючі серця.

 о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/вівторок 14 по ЗСД__w1.mp3[/audio]

Апостоли, будучи, з нашим спасителем повсякчас і слухаючи всі ці притчі не до кінця їх розуміють. В кінці сьогоднішнього Євангелія чуємо, що на самоті Ісус все пояснює своїм учням. Апостоли були простими людьми, і чуючи всю ту спасительну науку, яку проголошував Ісус могли робити хибні висновки. Кожен з  них по своєму розумів і науку Спасителя, і Його місію по відкупленню роду людського; але Спаситель не залишає їх «на самоті» з їніми сумнівами, але на самоті пояснює і просвітлює спасительну науку. Так і ми живучи своїм повсякденним життям, молячись, читаючи Боже Слово і ходячи до церкви також чуємо і бачимо ту спасительну дію нашого Бога, але деколи не до кінця її розуміємо. Тому дуже важливо знайти час для приватної молитви на самоті, в якій Христос буде пояснювати і відкривати тайни нашого життя і тайни Божі. Молімося, щоб ми хотіли, мали бажання і можливість перебувати з Господем на самоті.

 о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Понеділок 14 по ЗСД__g7.mp3[/audio]

У сьогоднішні Благій Вісті наш Спаситель Ісус Христом каже, що нам відкрита тайна царства Божого. Здавалося б, що Він звертається виключно до своїх учнів, і що тільки їм дано розуміти тайни Божого Слова. Але і ми через святу тайну Хрещення отримує благодать і дар називатися учнями нашого спасителя, і через це отримуємо також і дар розуміння таїнств Божого слова. Земля нашого серця є доброю від створення, але різні життєві обставини, наше лінивство і гординя перетворюють її у місце, де росте і сіється не тільки Слово Боже, але й інше, яке забирає від нас сердечний мир. Ми, як християни, володіємо тайнами не тільки Божого царства, але і розуміємо як працює і цей світ. Тому просімо, щоб ми не тільки володіли теоретично знанням про царство Боже, але і жили Його Словом. Просімо Господа, щоб ті наші духовні вуха слугували для справжнього слухання Слова Божого і нашого заспокоєння в Христі Ісусі.

о. В'ячеслав Щербанич